• Бистра річка
  • Жовтень (Село Пилипець)
  • Перлинний вечір на 13 Фонтана
  • Бистра річка
  • Жовтень (Село Пилипець)
  • Перлинний вечір на 13 Фонтана

«ШЕВЧЕНКІВ ТРАВЕНЬ»

Ґалерея «АВС-арт»
22 травня 1861 року Тарас Шевченко назавжди повернувся в Україну. Повернувся з Петербурга, аби оселитися на Чернечій горі в Каневі, звідки видно весь понаддніпрянський обшир. Повернувся, аби кожен міг прийти до нього – на безсловесну розмову, на мовчання, на думки, на уклін… «Не поет – бо це ж до болю мало,/Не трибун – бо це лиш рупор мас,/І вже менш за все – «Кобзар Тарас»/ Він, ким зайнялось і запалало», – так писав свого часу про нього Євген Маланюк. Тож хто він для нас зараз, Шевченко, визначну річницю котрого відзначає не лише Україна, а й світ? Кріпак, інтеліґент, краянин, вигнанець. Письменник, художник, громадський і політичний діяч, етнограф. Мислитель, пророк, будитель, апостол. Образ, світоч, феномен, ґеній, міт. Зрештою, замало лише самих означень. Тому знову й знову повертаємося й, певне, будемо повертатися до таїни постаті-символа, глибина котрої до кінця не збагнена.

СИМФОНІЯ ДЕРЕВА

Ґалерея «АВС-арт»
У давнину люди вірили, що дерева наділені великою мудрістю, й той, хто тонко відчуває душу дерева, може багато чого в нього навчитися. Роман Опалинський – саме з таких людей. Його вишукані олійні композиції, котрі наче проростають із дерев’яної дошки, розпросторюються у світ-сад, де все – в гармонійному співбутті: й дім, і шлях до виднокола, дозрілі яблука та перші зелені паростки, птахи, янголи й люди, церквиці й благодатне небо, тонкі вібраціїпростору й мажорний лад музичної симфонії.

Володимир Гусар, колекціонер
Мистецтво Романа Опалинського – не просто пейзажі, натюрморти, жанрові сцени. Це цілі романи, саґи буття. Це художнє осмислення життя людини та її моральні пошуки. Разом із героями творів майстра переживаємо першузакоханість, трепетні побачення, ревнощі, самотність.

БОГДАН КОРЖ – СКУЛЬПТОР, ЯКИЙ ВИТЕСАВ СЕБЕ

Оксана Гаврош, мистецтвознавець
…У його майстерні почуваєшся напрочуд затишно. Хоча спочатку здається, що в цьому мармурово-гіпсовому царстві – тонни пилу, тиснява, й за мить на тебе впаде чиясь зліплена голова. Але після запашної кави з мармуровим пилом, секретом якої скульптор ні з ким не ділиться, тут оживає каміння.
Богдан не любить розповідати про себе. Небалакучий бородань-скульптор про дитинство й родину говорить по-чоловічому скупо. Батьки – Василь та Ганна – вчилися в Українському вільному й Карловому університетах у Празі. Родина завжди вирізнялася українським духом:стрий Юрій Корж та вуйко Олександр Блестів були закатовані за прихильність до Карпатської України. Та попри сприятливі умови життя за кордоном сім’я прагнула повернутися на Батьківщину – Закарпаття.