«ЛАВР І УЗИМКУ ЗЕЛЕНИЙ»

ДО ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ФОРМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ОБРАЗОТВОРЧОСТІ

Марина Протас, мистецький критик
«Лавр і узимку зелений. Так мудрі і в іграшках розумні, і в неправді істинні. Істина гострому їх зору не бовваніла здалека так, як підлим розумам, з’являлася ясно, ніби в дзеркалі, і вони, живо бачачи живий її образ, уподібнювали її різним тлінним фігурам». Григорій Сковорода («Басні харківськія.»)
Життя кожного народу – лише краплина в океані буття людського, а воно – тільки мить у Великому Коловороті Абсолютного, що пізнає самого себе, відображаючись у хисткому дзеркалі матеріальних ілюзій, – саме так уявляли собі загальну закономірність буття славетні українські філософи: І.Богомодлевський, Я.Лятос, К.Транквіліон Ставровецький, Г.Смотрицький, В.Каліграф і багато інших. Для них, а тепер і для нас, нащадків, що заново відкрили їх, життя українського народу, як однієї з краплин у цьому нескінченному потоці, має зовнішню проявлену форму власної історії та внутрішню невиявлену форму архетипальних витоків.