«ШЕВЧЕНКІВ ТРАВЕНЬ»

Ґалерея «АВС-арт»
22 травня 1861 року Тарас Шевченко назавжди повернувся в Україну. Повернувся з Петербурга, аби оселитися на Чернечій горі в Каневі, звідки видно весь понаддніпрянський обшир. Повернувся, аби кожен міг прийти до нього – на безсловесну розмову, на мовчання, на думки, на уклін… «Не поет – бо це ж до болю мало,/Не трибун – бо це лиш рупор мас,/І вже менш за все – «Кобзар Тарас»/ Він, ким зайнялось і запалало», – так писав свого часу про нього Євген Маланюк. Тож хто він для нас зараз, Шевченко, визначну річницю котрого відзначає не лише Україна, а й світ? Кріпак, інтеліґент, краянин, вигнанець. Письменник, художник, громадський і політичний діяч, етнограф. Мислитель, пророк, будитель, апостол. Образ, світоч, феномен, ґеній, міт. Зрештою, замало лише самих означень. Тому знову й знову повертаємося й, певне, будемо повертатися до таїни постаті-символа, глибина котрої до кінця не збагнена.