АНТОНІНА ІВАНОВА: «Я БУЛА І ЗОСТАЛАСЯ БОЙЧУКІСТКОЮ»

ДО 115-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства 
Старшого віку жінка з виразними рисами обличчя і впертим поглядом у невеличкому московському помешканні… Прикута до ліжка важкою хворобою, залишена обставинами життя на милість такої ж одинокої, але ходячої сусідки, вона творила Мистецтво. Пам’ятаючи про улюбленого Вчителя, даючи наснагу своїм друзям-бойчукістам у сталінсько-брежнєвській Україні, намагаючись повернути добру славу про несправедливо зацьковану, але не знищену школу українського монументалізму...
Завдяки батькам молода дівчина з Кагарлика – п’ятнадцятилітня Антоніна Іванова (25 квітня 1893 р., м.Кагарлик на Київщині – 12 березня 1972 р., м.Москва) – отримала можливість поїхати до Петербурга, щоб студіювати малярство у відомих художників І.Білібіна, М.Реріха, В.Щуко, які працювали у Школі Товариства заохочення мистецтв.