СЕМІОТИКА МАЛЯРСТВА АНАТОЛІЯ ФУРЛЕТА

Володимир Личковах, доктор філософських наук, професор, куратор Музею сучасного мистецтва «Пласт-Арт», м.Чернігів
У малярстві Анатолія Фурлета, як і у філософії Григорія Сковороди, світ видимий і невидимий, макрокосм Бога-Природи і мікрокосм людини «внутрішньої» єднає світ символів, – така собі образна «Біблія» знаків. І якщо еніоестетичний аналіз космічного, астрального плану творчости мистця починається з його проґрамної картини «Реставрація», то семіотичне (знаково-символічне) дослідження дивовижно-мерехтливих образів Фурлета концептуально спирається на його ж картину «Мандрівний філософ» із присвятою Сковороді. Як і інші роботи художника, цей символічний образ сприймається як своєрідний ребус, що потребує семіотичного тлумачення.

Книга 25 №4 2011

СТЕЖКАМИ СПОГЛЯДАННЯ

Андрій Гуренко, художник, мистецтвознавець
Упродовж життя людське тіло періодично замінює атоми, з яких складається, на інші. Ми позичаємо частинки навколишніх речей та істот, натомість віддаємо власні. Це диво відбувається постійно й невідчутно, але ми залишаємося собою. Можливо, це ілюстрація єдности всього буття, і чим вишуканіша, тим непомітніша. Невідомий «ілюстратор» під виглядом цього процесу залишив нам взірець смаку та бездоганно виконаного задуму.
Маючи за зразок деперсоналізованого вчителя природу,за законом подібности, Олексій Литвиненко вочевидь тяжіє до відтворення гармонії існування, яку він відчуває дуже гостро. Живописна система мистця перебуває в стані трансформації, залишаючись водночас характерно-індивідуальною.

Книга 25 №4 2011

ПОЛТАВСЬКА ВЕРВИЦЯ ПАРСУН

Володимир Данилейко, історик мистецтва
Сергій Гнойовий – художник потужного мистецького хисту й зануреної у многовимірності українського змісту життя палітри.
Його малярське письмо всуціль образно-творче, переживальне, пастозне, смислове, воно й традиційно-розписове, й новаторськи-узагальнене, реалістично-метафоричне й символізоване до етнічних тафілософських понять. Його картини по смисловому людиновідчому втіленню і розмашисто-формальному та щей «ударному» по згущеннях кольорів наповненні залишаються невідворотними зоровими пам’ятками у сприйняттях й уявленнях кожного, хто вразився їхніми художницькими сентенціями. Такі зліпки пам’яті іноді бувають від раптової грози на небі чи від спалаху пожежі, котра дзвонами кличе співчутливих.

Книга 25 №4 2011

Я ОДИН. РАХУЮ ЗІРКИ. МІЛЬЙОН ОДНА...

Cергій Гнойовий, мистець
Живу в селі. 1996 року кинув Полтаву, бо там живе багато людей. Купив собі хатинкуу звичайному селі за 500 гривень – долівка, піч. Село моє називається Дем’янівка – його козак Дем’ян засував, а в нього були ще три наймані робітники. І от потихеньку село росло, росло… А коли я вже перебирався, там було 5 чи 6 корів і 15 хат. Зараз люди вимерли, корів нема, нічого нема – тільки я один остався і 15 хат у моєму розпорядженні. Кожного дня прокидаюся й обходжу – там шиферини не стало, там дошки пропали, там ще щось… Ну, така робота – життя є життя. Буває, яка машина приїде – палатку поставить, шашлики…
Я так собі думаю: живу в центрі всесвіту, чомусь не в Києві і не в Парижі, в мене своє коло.

Книга 25 №4 2011