ІНША УКРАЇНА БОГДАНА ЗАДОРОЖНОГО

Андрій Горбаль, культуролог
Київський мистець Богдан Задорожний, що розпочав власний творчий шлях ще наприкінці 1980-х, добре відомий не лише в Україні, а й за її межами. Його роботи знаходяться у приватних колекціях України, Франції, Швеції, США, Італії та Японії.
Використовуючи традиційні в живописі техніки (полотно, олійні фарби), а також традиційні сюжети (пейзаж, натюрморт та ін.), художник втілює у своїх роботах фантастичні, почасти психоделічні образи й символи, а буденні і звичні предмети набувають казкових обрисів. Богданові притаманний особливий стиль, де поєднані елементи фольку й аванґард, експеримент і професійний пошук.

Кн. 28-29 №3-4 2012

КРАЄВИДИ ВИСОКИХ ВІБРАЦІЙ

ДО 60-РІЧЧЯ ЮРІЯ ВІНТАЄВА
Олександр Пасивенко, мистецтвознавець
Юрій Вінтаєв – мистець активний, динамічний, учасник численних пленерів, під час яких дивує таких, як сам, – темпераментних, невгамовних. Він дивує отією заповзятливою несамовитістю, що народжується під час пленерних мандрів, коли дійство творення переростає в маґію кольоропису й коли зринає щасливе відчуття виконаного обов’язку перед самим собою.
Вінтаєв однаково темпераментний і в акварелі, і в олійному малярстві, а останнім часом – і в акрильній техніці. У пленерних композиціях майстра віддзеркалюється його стильова стихія, тут він сповна розкриває свою палітру для виконання колористичного письма. Як пленерист чистої проби напружує пам’ ять, свою волю й енерґетичну стихію душі для того, щоб спіймати й передати на полотні стан природи.

Кн. 28-29 №3-4 2012

КВІТИ СЕРЦЯ КАТЕРИНИ ТКАЧЕНКО

Аліна Вітохіна, мистецтвознавець
Творчість Катерини Ткаченко закорінена в українську мистецьку традицію. В її роботах – дивовижно тонке відчуття національної культури: в зимовому пейзажі українського села минулих століть – «наївне» мистецтво, в портретах – народна ікона й парсуна, в сакральних сюжетах – неовізантійська іконічна манера українських художників-модерністів. Декоративність і символізм українського бароко XVII-XVIII століть поєднуються з лаконічною глибиною школи бойчукістів початку ХХ століття.
Художниця зазначає: «Я часто міркую про те, як ставитися до рідної культури, розумітися на ній та бути в контексті її процесів, як поєднати минуле з сучасністю, який узагалі внесок може зробити людина мистецтва для своєї країни.
 

Кн. 28-29 №3-4 2012

МОРФОЛОГІЯ СУТІНКІВ

Катерина Черняк, мистецтвознавець
До чого віднести сутінки? До царини денної визначености чи до володінь таємничої ночі? Рухливі, мов ртуть, вони продовжують одне й розчиняються в іншому. Розвіяні сонячним світлом, ховають у собі зародки темряви, в якій потім зникають. Цей стан переходу, мінливий, наче політ метелика, від початку часів зберігає свої привілеї маґічно змінювати сутність речей та предметів, приховувати очевидне й виявляти несподіване. В орнаменті перевтілень грудка землі може випурхнути з-під ніг переляканою пташкою, а загадкова постать при наближенні перетвориться на звичайний кущ…
У серії робіт Андрія Гуренка «Морфологія сутінків» ледь помітна іронія науковоподібної назви приховує присмеркову плинність зображень і значень. У мереживі темних ниток ночі і світлих ниток дня уявне, фантастичне отримує текстурну, корпусну і просторову реальність, але вислизає з вербальних лабет.

Кн. 28-29 №3-4 2012

ПРИВАТНІСТЬ МІТУ АНДРІЯ ГУРЕНКА

Почути про художника з перших уст, аби збагнути глибше його творчість: її інспірації, суть. Про світоглядні засади мистця, що визначають вид, жанр, тенденції індивідуального творчого процесу. Про новітнє мистецьке мислення, про мегаідею автора та надзавдання для глядача. Саме про це і не тільки розмовляли на гостині в ґалереї мистець Андрій Гуренко, Мирослава Крат та Алла Маричевська.
Алла Маричевська: Я довго думала, як побудувати нашу бесіду, які питання поставити, аби була якась інтриґа, а потім вирішила, що, може, хай це буде просто розмова про життя і творчість як такі. Чому Андрій Гуренко саме такий, а не інакший, чому малює саме так, а не інак? Як Ви самі себе ідентифікуєте? Принаймні, чому працюєте в трьох напрямках: ленд-арт, графіка й живопис? А чому не, до прикладу, скульптура?

Кн. 28-29 №3-4 2012