МІРА ВОДИ ЯК МІРА ФІЛОСОФІЇ

Мирослава Крат, арт-менеджер
Якщо вдатися до найпростішого пояснення, чому Олег Ясенєв звернувся до теми дощів, то відповідь буде: тому що художник – водолій. Принаймні він сам так віджартовується на запитання допитливих споглядачів його робіт. Але, продовжуючи «астрологічну» лінію, стихія цього зодіакального знаку – повітря. І саме на перетині глибинних енерґій води та повітря тримається живопис мистця, для якого характерні легкість, прозорість і мінливість, плинність і глибина.
Ефемерні, леткі, навіть грайливі жіночі образи, фрукти з присмаком бароковости, витончені, на межі з екзотичністю, квіти. Слони, що тримають на собі світ любови. Кити, дихання яких тримає рівновагу світу. Вікна, прочинені в ранковий чи призахідний простір. Тихі ліричні краєвиди.

Книга 22 №1 2011

МОЛЬФАРСТВО КОЛЬОРОМ

Розмова з мистцем Ігорем Мельничуком
Сила мольфара – у його словах. Сила художника Ігоря Мельничука – у кольорах його живопису. Чаклуючи кольором, мистець створює експресивні , насичені барвами полотна, що притягують глядача маґією природної енерґетики.
Експансивний, іноді парадоксальний колорит, рельєфна фактурність декоративних площин, які Ігор Мельничук перетворює на нову естетичну реальність, характеризують його індивідуальну манеру та неповторну стилістику його робіт.
Художник надає перевагу велико му формату, «кидаючи» на полотно «кілограми» фарби, парадокс ально змішуючи кольори. Хаотичн а маса фарб створює поверхню, що більше скидається на рельєф, аніж на живопис. І все це, зрештою, за задумом мистця і несподівано для глядача, набуває гармонії й перетворюється на світ, такий не схожий на реальний і водночас такий фактурний, предметний, справжній і людяний.

Книга 22 №1 2011

ДЕРЕВА І КВІТИ БОЖОГО САДУ

Лідія Гурська, мистецтвознавець
Василь Кікіньов: «Я люблю пейзаж, власне, натюрморт для мене – також пейзаж. Бувають періоди, коли працюєш, а все не те, але якоїсь миті з’явився, як у поета, рядок, із котрим усе римується, – і народжується картина. Мені хочеться, щоб ви почули цю поезію».
На певних етапах свого творчого шляху мистець має пережити еволюцію або революцію художнього мислення й образного стилю. Якщо майстер проґресує, неодмінно будуть відбуватися метаморфози художнього творення. Вони зароджуються у спробах найточнішого копіювання натури,

Книга 22 №1 2011

СПОМИН: МИСТЕЦЬКА БУТНІСТЬ МИКОЛИ МАРИЧЕВСЬКОГО

В’ячеслав Медвідь, письменник
Це були величні зали музеїв, майстерні мистців, його кабінет у Будинку художника; були зустрічі, акції, скромні вечірки, поїздки Україною; видавничі проєкти, зміст і форма, якість поліграфії;
Петро Гончар, директор НЦНК «Музей Івана Гончара»
Микола – маяк. Хоча це слово й матеріальне. Він завжди був категоричний, принциповий. Микола зробив свою справу. Хоча кажуть, що незамінних людей нема, його ніким не заміниш. Нема Миколи – і вже не те життя. Мені здається, той бік, який Микола тримав, – там і небо провалилося. Те, що він зробив, – неоціненне.
Григорій Міщенко, художник, мистецтвознавець
…Що ж найбільше було притаманне цьому дивовижному чоловіку? Це відчуття ідеології. Він керувався саме поняттям ідеології в мистецтві. Зараз забули чи свідомо уникають ідеологічного поняття, поняття українськости.

Книга 22 №1 2011

І НЕБО, І ЗЕМЛЯ МИКОЛИ МАЗУРА

За Миколою Маричевським та Людмилою Рожко-Павленко
Із усього довколишнього огрому явищ і з’явиськ сього світу непересічний український сучасний мистець із Поділля Микола Мазур вибирає, виокремлює такі своєрідні акценти-образи, таке художньо-вразливе письмо, яке робить його як творця художнім мислителем ХХІ століття. Кожен із нас щось та й приносить у світ: «Той мурує, той руйнує...» Рано чи пізно приходить усвідомлення, що ти – маленька краплина великого українського народу. І як народ твій утверджує, виборюючи своє місце серед усіх інших народів, самовизначається, так і мистець має вишукати у масиві мистецьких полів свою мову – художню форму, лінію, колір, гаму, котрі відповідали б його поглядам, його душі, його самоідентифікації.

Книга 21 №4 2010

«НА ФЛЕЙТІ ВОДОСТІЧНИХ ТРУБ»

Євген Голубовський, журналіст
Крізь двадцяте у двадцять перше століття проросла хльостка формула Володимира Маяковського: «А ви ноктюрн змогли б заграти на флейті водостічних труб?» У ній – безумовний виклик, бравада, але водночас такі ж безумовні вразливість, ніжність, естетизм. Не на чому-небудь, а на флейті... Це – крізь століття – перевірка достовірности мистця. І перевірка того, що він робить і для чого пише музику, вірші, картини (потрібне підкреслити).
Переконаний, що одеський живописець Стас Жалобнюк на флейті водостічних труб може зіграти й ноктюрн (лірика), і кантату (патетика), і скерцо (іронія), й симфонію (філософія).

Книга 21 №4 2010

МІЙ МИСТЕЦЬКИЙ ВЕРТЕП

 

Петро Сипняк, мистець

Саме слово «мистецтво» говорить про щось особливе, витончене, незвичайне… Щось таке, що доступне не кожному. «Блудний син» Рембрандта, портрети й пейзажі Клімта, оголені Модільяні, величезні скарби мистецької спадщини різних часів і народів – досконалі. Їхні автори знали, чого хотіли, й майстерно домоглися того, до чого прагнули… Таким чином, технічна досконалість і чітке розуміння ідеї – це дві обов’язкові складові для художника, без яких твору не буде.

Моє творче життя можна простежити за моїми картинами. Юнацькі етюди з натури, копії з картин у музеях, початок серій «Чумаки» і картини на реліґійну тематику, потім – захоплення мітологією, експериментальна серія «Дійства», далі – великі пейзажні цикли, види Львова, а також Праги, Рима, Венеції, Парижа;

Книга 21 №4 2010

ТРИ ВИМІРИ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЛЮБОВИ

Родинний проєкт «Три виміри універсальної любови» Журавлів оповідає про любов. І це – найвищий ступінь любови з усіх можливих, що називається грецьким словом «агапе». Любов батьківська, материнська, синівська, любов до всього сущого, від малого до великого й від великого до малого.
Любов як універсальна категорія проступає крізь фактурну поверхню малярства Миколи Журавля та Дарини Тищенко-Журавель. Вона концентрується в родинній благодаті, істиною якої є дитя: і тут присутнє замилування матері своєю дитиною так само, як і замилування батька, що зовсім нетрадиційно для мистецтва.

Книга 20 №3 2010

«АВС-арт» ПРЕЗЕНТУЄ

Ґалерея сучасного мистецтва «АВС-арт» презентує проєкт «Імена». Це серія художніх альбомів, присвячених творчості мистців, знакових в українській культурі й знаних поза її межами. Кожен майстер, чию творчість відображено на сторінках видань, має свій ориґінальний стиль і промовисто демонструє розмаїття нашого мистецтва.
Кожне нове знайомство з мистецьким Львовом вражає та захоплює. Саме так вийшло з Олегом Міньком – людиною, в якій живуть поряд скромна особистість і великий живописець. Творчість О.Мінька, що поєднує експресіонізм з українським традиціоналізмом, поглиблює розуміння сучасного мистецтва. Видання містить біографічний есей журналістки Світлани Єременко «Живопис як молитва», в якому поєднуються риси художнього твору, журналістського нарису та наукової розвідки. Наступний розділ ґрунтовно знайомить з еволюцією творчого шляху Олега Мінька: від проблем абстракції, через фіґуратив та романтичний реалізм, до кристалізації неповторного стилю і в живописі, і в графіці. 

Книга 20 №3 2010

ГОРОЮ – СЛІДОМ ЗА КВІТКОЮ

Мирослава Крат: Пане Петре, що вплинуло на вибір експонованих робіт у ґалереї «АВС-арт»? Адже глядачі звикли, що кожна виставка – це новий Бевза. А тут представлені в основному вже знані роботи – «Іриси» й «Теодозії».
Петро Бевза: Така вже традиція склалася, що в мене кожна виставка – це новий крок. Але настав специфічний момент, коли захотілося зробити зріз – порушити особисту позицію постійної новизни. Дати певний висновок. Тобто запропонувати виставку, яка була би перетином, точкою відліку...

Книга 19 №2 2010