«ХТО НЕ СКУРВИВСЯ – СЯДЬТЕ ПОРУЧ ХТО НЕ ВТРАЧЕНИЙ – ДАЙ ВАМ БОЖЕ!»

Павло Щириця
Місце Сили – там, де зникає час,
Місце Сили – там, де час виникає
Місце Сили – десь на перетині трас,
Місце Сили першим тебе впізнає

Місце Сили – там, де зникає сум,
Місце Сили – там, де зростає віра,
Місце Сили – це коли Духу струм
Хтось запускає прямо тобі під шкіру

Кн. 32-33 №3-4 2013

НЕГОМІНКИЙ БУДДА ХОЛОДУ

Олександр Хоменко, поет, есеїст
Його віршопис лягає на білий простір аркуша розсипом золотих дукачів української мілітарности: «тихо сни собі пишуть списами», «тоді я з ними гайдамацьким кроком/ продовжу їх зупинений похід», «правда воїна є і була, хто не здався – той переміг», «кулеметні черги сорок/на- гадали – є будень і свято», – шерег вільно продовжувати й продовжувати. До рецептури також додаються неодмінні Маланюкові «слово і стилос» та наснажена поетикальністю еx-гайдамаки Сосюри вічність, що дихає «тихим невтомним наґаном». Зрештою, із оприявненням такого кшталту акустики не мало б поставати ніяких питань, бо в який іще інший спосіб має писати чоловік, у котрого діди (і по батьковій, і по материнській лінії) були уславленими холодноярськими отаманами – Яковом Щирицею (Мамаєм) та Павлом Солоньком.

 

Кн. 32-33 №3-4 2013