«ЗА СВІТ СТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ...»

Валерій Ілля
«за Світ стали козаченьки...»
виніс батько сідло
мати шаблю
од сестриної сльози свічка засвітилась
що при ній осідлано коня
б’є копитом кінь щоби збудить й полеглих
а пан сотник коло церкви дочекатися не можуть
поки хлопці в пазухи понабирають солов’їв
поки та рука дівоцька пустить стремено
вже на корогви дихнула пісня
кров орлина з солов’їною змішалась
вже злітають хлопці в сідла
аж в крові дідів орлиний клекіт
дрібно кінь передніми перебирає
ніби змій толочить
бо козацьке око не потрапило ні разу їх побачить
щоб затулить собою найсумніше в світі
серце України
материна рука вже хрестить шлях
а над степом сльоза сонця сходить
на віки
навіки

Книга 6 2004

ЗОРИТЬ КРАПЛИНА СОНЦЯ

Василь Слапчук 

***
ВИБІР ДОРОГИ
Плащ подорожнього над колискою
висить.
Подорожній на роздоріжжі спинився:
прямо підеш, наліво чи направо
звернеш...
Яка кого доля чекає – все на камені
написано.
Тільки ж вибір нам дається,
коли ще читати не вміємо.
Хто хоче долю свою знати,
нехай каменя з собою бере

Книга 6 2004