ЗОЛОТІ ВОРОТА

Анатоль Лупиніс
Асфальт в жагучих обіймах сонця
важко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями –
каліки дерева. Квіти, закуті в бетон,
позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,
обтятому з обох боків.
Заґратовані Золоті Ворота
на шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку –
вийдеш в нікуди, Увійдеш з другого боку –
вийдеш в нікуди.

Книга 8 2007

ПОНОВИМО!

Олександер Сопронюк
Анатоль Лупиніс – Лєґенда. Чесна авантюра. Задавнена, що вийшла на Кін, Вільна Україна. Владімірскій централ – на цілих десять років – там підняв повстання – і зостався без дужих ніг!.. Дніпропетровська «псіхушка»… Усього не переказати… Чечня… Початки Вільної України… Карцери… «Одіночки»… Проте… Наразі нам ходитиме про поезію… Перед Вами Анатоль Лупиніс – поет. Од серця. Божий. Без «pops-и». На свої 70 літ. У 21-й день липня. Там, на могилу, лягли квіти… Хто пам’ятав – прийшов… …Є і були очі. Зосталися відносини. І життя… І те, що не купується – і не продається. На тому й станемо, – Анатолієві Івановичу… На ювілей.

Книга 8 2007