«ПІД НЕБЕСНЕ КОРОМИСЛО ПЛЕЧІ ПІДСТАВЛЯЄ МОЯ ЛЮБОВ»
Ярослав Павуляк
З чужини до отчого порога
Голову обмотує дорога.
...Польова дорого, поміж липи,
Від Дунаю – до гнучкої Стрипи,
Ворухнися деколи наліво,
Щоб мене ще ліпше заболіло.
Щоб не заболіло до відчаю –
Дай напитись липового чаю.