«ПІД НЕБЕСНЕ КОРОМИСЛО ПЛЕЧІ ПІДСТАВЛЯЄ МОЯ ЛЮБОВ»

Ярослав Павуляк
З чужини до отчого порога
Голову обмотує дорога.

...Польова дорого, поміж липи,
Від Дунаю – до гнучкої Стрипи,

Ворухнися деколи наліво,
Щоб мене ще ліпше заболіло.

Щоб не заболіло до відчаю –
Дай напитись липового чаю.

Книга 25 №4 2011