МИКОЛІ МАРИЧЕВСЬКОМУ НАВЗАЄМ

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
З кончиною Миколи Маричевського мимоволі постають історико-культурні аналогії на масштаб такої втрати.
«Упала колона» – такими словами сучасники свого часу означили смерть Павла Ковжуна; таких же трагічно-величавих метафор шукали й ті, кого потрясла смерть Георгія Нарбута. Тисячі й тисячі болючих втрат в українському мистецтві так чи так відгукувались у співвітчизників, але рідко коли поставала потреба задіяти таку масштабну меморіальну форму-символ. З української духовно-культурної дійсності двох останніх десятиліть така потреба постала чи не вперше. «Упала колона». Надто багато сходилося на конструкції імені Миколи Маричевського, аби відчути загальнонаціональний вислід цієї втрати. Інтелектуал із широким діапазоном знань і запитів, ідейний провідник у просторі ілюзій, псевдовартостей і неоцинізму, громадянин із рідкісною відвагою бути чесним перед самим собою і чесно сприймати справжню Україну. 

Книга 07 2005

КОРОТКА МИТЬ ТВОРЧОГО ЛЕТУ…

Анатолій Шевчук, історик мистецтва
Творчість Володимира Вербицького сповнена шляхетністю тонів і напівтонів художньо-образної мови, що віддзеркалює складну палітру людського життя Талановитому житомирському художнику Володимиру Вербицькому судилося відігравати роль «незамінного фiтомелiоранту » та «найнадійнішогоприродного фільтру » в царині культури та мистецтва Житомира у 1980-х. Це той вісімдесятник, у котрого такт національної шляхетности та мудрости був і нині є життєвим кредо не лише в образотворчості, але й у життєвій позиції.
Народжений у сім’ї Валентини Григорівни та Миколи Петровича Вербицьких на день Благовіщення, 7 квітня, 1952 року в краєвидному закутку Житомира – так званій Мальованці, Володимир Вербицький пройшов складний шлях життя в скороминущому просторі лету, де все так потужно спалахувало загравою його таланту як мистця, так і філософа, задивленого в багатовіковий стражденний романтизм української палітри. 

Книга 24 №3 2011

ДРАМАТИЧНІ «ІНТЕР’ЄРИ» ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ ЛЮБОМИРА МЕДВІДЯ

Любов Волошин, мистецтвознавець
Малярство Любомира Медвідя – одне з найцікавіших знакових явищ у сучасному українському мистецтві. Хоча його творчість, на перший погляд, і вписується у загальне русло поставанґардових шукань останніх десятиліть, однак своєю генезою й духовно-творчими масштабами значно переростає ці явища.
За природою мистецького обдарування він – художник-інтелектуаліст, глибока, рефлексуюча творча натура. Світ його неоднозначних, не раз перверзійних образних видінь – це не данина тій чи іншій (навіть суперсучасній) естетичній теорії чи доктрині, а орґанічна, трансформована в образах, відповідь мистця на складні духовні та цивілізаційні реалії його сучасности.

Книга 22 №1 2011

СВІТЛА ФІЛОСОФІЯ МАЛЯРСТВА ЛЮДИ ЯСТРЕБ

Тетяна Басанець, мистецтвознавець
Її називають білим птахом андеґраунду. Саме вона започаткувала загальне коло формальних експериментів лівого крила шістдесятників в Одесі й достатньо виразно реалізувала найважливішу частину цієї проґрами. Оновлені прийоми й методи її власного живопису були протиставлені ефектним ознакам суворого стилю, який у 60-70-х ґлобально трансформував в одеському мистецтві історичні підвалини пленерних традицій, порушив тим самим його привабливі ознаки камерности й споглядальности. Саме Л.Ястреб розпочала їх реставрацію, повернення до нового життя, вже, звісно, іншою мовою мистецтва.
Творчі погляди Л.Ястреб завжди були спрямовані у бік цілісного усвідомлення всесвіту, а пріоритети – до єдности людини і природи.

Книга 21 №4 2010

… ДЛЯ СЛАВИ Й БЕЗСМЕРТЯ

Микола Степанов, скульптор
Спалахнувши яскравою зіркою на одеському небосхилі, вона не тьмяніє з часом і, як уже видно, не згасне ніколи. Її роботи не губляться в часі – вони, як добре вино, з часом тільки набувають нової якости. Це факт ориґінального, справжнього мистецтва.
Так сталося, що на її короткій творчій біографії відбилось унікальне у мистецькому світі явище – народження нового напрямку, а водночас народження плеяди майстрів, котрі склали рівень і якість сучасного українського мистецтва, Одеси зокрема. Поряд з іменами Єгорова, Люди Ястреб такі імена, як Ануфрієв, Басанець, Стрельников, Маринюк, Цюпко, Мацкевич, Сичов, Хрущ, Савченко, Стовбур і багато інших, що йшли поруч, що були перед і долучалися потім, – ці імена її сподвижників зараз у всіх на вустах, вони – слава і гордість Одеси.

Книга 21 №4 2010

ЧИСТА ЛІНІЯ ЛЮДМИЛИ МАЗУР

Олена Тихонюк, кандидат мистецтвознавства
Людмила Мазур одна з перших в Україні подолала межу декоративізму та розкрила образотворчий потенціал витинанки. Уже на першій ретроспективній виставці витинанки 1981 року Людмила заявила про себе як про самобутнього, мислячого й чуттєвого мистця. Тендітний та «скромний» матеріал запалювався її внутрішньою енерґією та концентрацією, й нетривкі мережива сплітались у сильні цілісні образи.
Її роботи – насамперед ідея образу, а вже потім – влучне формальне вирішення. Тому для художниці характерне сміливе експериментування з формою, поєднання витинанки з колажем, аплікацією, рідше – з графікою.

Книга 21 №4 2010

НЕБЕСНО-ЗЕМНІ ДІАЛОГИ ФЕДОРА КОНОВАЛЮКА

Сергій Нагорний,
науковий співробітник Хмельницького обласного художнього музею

Федір Коновалюк народився 1890 року в селі Калів- ка Подільської губернії (нині с.Ягідне Вінницької области) в бідній селянській родині. Його рідний дядько працював у Києві, тож після закінчення церковно-приходської школи взяв тринадцятирічного підлітка до себе і згодом улаштував до лаврської іконописної майстерні. Там на здібного учня звернув увагу відомий художник-живописець Іван Їжакевич, що згодом став для хлопця і навчителем, і порадником, і почасти замінив рано померлого батька. Своє захоплення майстром Коновалюк проніс через усе життя, розвиваючи його мистецькі традиції.

Книга 20 №3 2010

БІЛЬ ЙОГО ДУШІ

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Вереснем 2009 р. у Львівській ґалереї мистецтв відкрилася велика виставка малярства Олега Мінька. Подія стала справді непересічною, зібрала чимало прихильників таланту художника та, водночас, виявила проблеми теперішнього мистецького світу. Наскільки потрібний сам мистець, який відсвяткував своє 70-ліття, та його творчий доробок суспільству з утраченими критеріями вартостей, поняттями краси й моралі? Чи усвідомлює це суспільство значення багатолітньої самовідданої творчої праці і в який спосіб її поцінує? Чи природна скромність автора може вести до його майбутнього забуття, чи з нами щось «негаразд», і ми до цього часу не зуміли розбудувати структури, що зобов’язані оберігати та примножувати надбання нашої духовної скарбниці?

Книга 17 №4 2009

«ЧЕСЬКІ ОЛІВЦІ КРАЩІ, НІЖ НАШІ?..»

Петро Нестеренко, кандидат мистецтвознавства
Серед художників, що залишили яскравий слід на нашому мистецькому небосхилі, є подолянин Сергій Кукуруза. Його пам’ятають та шанують у казахстанському Актюбінську (сьогодні Актобе) і на батьківщині графіка в Кам’янці-Подільському, проте широкому загалу про цього мистця зі складною долею відомо мало.
Народився майбутній художник 9 лютого в селі Привороття (нині Подільське) поблизу Кам’янця-Подільського. Змалку лишився сиротою, наймитував. Та захоплення малюванням додавало снаги до життя. Вже в роки служби в армії (1927-1930) його рисунки друкувалися в пресі, а з 1930-го він став студентом Київського художнього інституту. Із 1934 року Сергій Кукуруза продовжив навчання в Московському художньому інституті ім. В.Сурикова. Його вчителями були І.Грабар, О.Кравченко, Д.Моор, М.Маторин.

Книга 16 №3 2009

ПІЗНАЮЧИ ТАЄМНИЦЮ МАЛЯРСТВА

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Від початку ХХ ст., а особливо в період постмодернізму, візуальні мистецтва не перестають дивувати нас розмаїттям форм, перманентними процесами синтезу традиційних і новітніх засобів виразу. Та, незважаючи на це, найавторитетнішим і до кінця не пізнаним «патріархом» мистецького світу досі залишається малярство. Його поважний статус визначається величезним історичним досвідом та безцінною сумою творчих надбань видатних художників.
Специфіку ж мистецького життя Львова другої половини ХХ ст. та його особливе місце в історії українського мистецтва найперше визначає динамічний розвиток різновидів, які традиційно відносимо до декоративно- вжиткових. Водночас констатуємо періодичну появу тут непересічних і доволі відмінних від інших реґіонів України талантів у царині малярства. До їх числа відносимо Бориса Буряка, який цього року відзначає своє 55-літття.

Книга 14 №1 2009