МЕТАМОРФОЗИ УЛЯНИ ЯРОШЕВИЧ

Оксана Ракус-Жмурко
Розповідь про Уляну Ярошевич можна розпочати банально: «Її роботи не можуть залишити бай- дужим нікого». Такий на перший погляд солодкаво-традиційний початок криє у собі значну долю істини. Правдивість цього вислову можна легко справдити, з’ясувавши деякі засади творчості. Насамперед, це здатність змінюватися, надто ж – радикально. У даному разі експерименти – то щось на взірець джерельної води для спраглого – це очевидна органічна внутрішня потреба автора. Характерна та водночас дивовижна риса цього процесу – брак упередженості та підсвідомого страху перед неуспіхом, що сприяє якісній динаміці. Друга важлива ознака творчості – наявність інтелектуального та інтуїтивного начал. Ці чинники зумовлюють тематичний спектр доробку, його сюжетну специфіку, будують образні домінанти. 

Книга 07 2005

ТВОРЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ «МАМАЙ»

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
Ще задовго до того, як «Човен» став чільним метафоричним судном для декого із одеських мистців, силові поля українського моря та нашого степу активізували уяву й призводили до вчинків, пояснення яким і тепер непросто знайти. «Призбиралося» гроно авторів, які вирушили в дорогу з різних майданчиків. Басанець і Стрельников, Маринюк і Цюпко, Божко і Степанов, Стовбур, Савченко і Сад урухомили «Човен» своїми характерами, змагаючими до відкритого простору і свіжих подувів українського вітру. Кожному з них уже доводилося долати «інерцію штилю» незабутнього совєтського «благополучія», що скеровувало в русло «атражєнчєскіх» методів і підводило місію мистця під пафос ідеологічної обслуги. У той час, коли лозунговий репертуар відбирав розум багатьом вишколеним практикам «соціалістичного реалізму», в одеських квартирах формувалися експозиції незаангажованої творчості. 

Книга 6 2004

ОРГАНІЧНЕ ЦІЛЕ ПЕТРА БЕВЗИ

Софія Іваненко 
Магія природи – основа творчості Петра Бевзи, оскільки для нього український краєвид – саме те місце у світобудові, де перетинаються усі смисли. «Довкілля не потребує сторонніх ідей, – вважає художник. – Метою є проявити ті, що існують навколо і задають сенс буттю». Увага до «приватного життя» шмату землі, бажання розгледіти велике у малому є характерною рисою доробку мистця. Змійові вали Київщини, Межигірський перевал у Карпатах, Великий перевіз, що на Полтавщині, і,Як квінтесенція, Кіммерійські схили, – саме ці місцини він сприймає як потужні виклики. Його картина – органічне ціле, з наголосом на обидва слова: і органічне, і ціле. Мінливий і самодостатній світ конкретного місця художник перетворює на живописний образ, світ у собі, котрий представляє Природу.

Книга 01 1995

НАТАЛКА ГУСАР НА ПЕРЕТИНІ ДИСКУРСІВ

Ганна Чумаченко
Наталка Гусар, яка народилася 1951 р. в НьюАрку (Нью-Джерсі), закінчила університет Ратгерс, 1973 р. переїхала до Канади і живе в Торонто. Гусар визнана як мистець у канадійському і американському світі, роботи її представлені в тутешніх музеях і високо оцінюються в мистецьких галереях.
Мистецькі роботи Наталки Гусар – не тільки іронія, вони – відкритий протест проти утилітарності кічу. Мисткиня не лише загострено реагує на повну асемантичність вималюваних і повішених на стіну букетиків, – її власні картини, мені здається, принципово такого розміру, що їх не повісиш на стіну у вітальні поряд із Гніздовським або Морозом.
Вони не декоративні, а комунікативні, вони промовляють і навіть «кричать» до глядача.

Книга 6 2004

ЯРИЧЕВІ ПОРОГИ

Олег Сидор
Достатньо хоч би побіжно переглянути розлогий реєстр скульптурного доробку Василя Ярича, щоби говорити і про багатство творчого мислення, і про діапазон визначених ним для себе завдань. При цьому особливо слід наголосити на жанровому розмаїтті конкретних пластичних втілень його задумів, починаючи від присвячених видатним особистостям чи важливим подіям історії та сьогодення невеличких медалей (перші його спроби самостійної творчості) – до портретів, окремих постатей, дво- чи кількафігурних композицій і до складних монументальних робіт останніх років, серед яких особливо вирізняються пам’ятники Михайлові Грушевському в Долині Івано-Франківської області та Данилові Галицькому у Львові.

Книга 6 2004

СУВЕРЕННІСТЬ МИХАЙЛА ДЗИНДРИ

Євстахія Шимчук, мистецький критик
“Екзотика” суджень Михайла Дзиндри про стан сучасного українського мистецтва багатьох не влаштовує, це наче погляд на власне життя чужими очима. Між тим, він належить українській культурі, і його творчий метод у скульптурі співмірний дзвінкому ритму кінця XX століття.

Коли Михайло Дзиндра тільки-тільки починав ліпити під настанови Богдана Мухіна, потім Івана Севери, він відштовхувався від уже створеного вчителями і дивився на світ очима здивованого реаліста, дещо наївного, але завжди зачарованого предметом свого захоплення. Йому не спадало на думку розривати сув’язь практичного і логічного мислення, над ним тяжів цензор розуму, а асоціативні явища ще дрімали в підсвідомості. Опис реальних подій, автоматична фіксація образів ангелів чи амурів, запорожця чи кобзаря виключали узагальненість форми, лаконічність руху і жесту, почуття пропорційності. За власними словами скульптора, те, що він робив, подобалось іншим, але не мало внутрішньої проблеми. З’явиться вона пізніше, через добрий десяток літ, далеко за межами дому. Михайло Дзиндра емігрує спочатку до Німеччини, потім – до США.

Книга 02 1996

ГОНЧАРНІ ВИРОБИ ГРИГОРІЯ ДЕНИСЕНКА

Анатолій Шевчук, історик мистецтва
Як вікоповно живе прадавня традиція автентики форм у народному гончарстві, так самим ужитковим виробам із глини, що їх створив Григорій Денисенко на гончарному крузі, притаманні провідні праформи, котрі чітко віддзеркалюють характер та першопошуки творчих імпульсів простолюддя. Вони утримують не лише родинну естетику гончарювання Київщини протягом багатьох століть в Україні, а й мудрі інтонації корифеїв гончарної справи майже всієї другої половини ХХ століття – Михайла Бібіка, Михайла Козленка, Афанасія Вернигори, Павла Павленка та Василя Дерепи.
Григорій Павлович Денисенко – заслужений майстер народної творчости України, колишній активний секретар Великої ради Спілки майстрів народної творчости, лавреат премії Данила Щербаківського. Цього потужного філософа-мислителя, який впоював у себе мову народної художньої кераміки України, українці спромоглися вшанувати лише перед смертю мистця, нагородивши його 25 січня 2001 року орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Книга 15 №2 2009

У КОЛІ ЗЕМНОМУ ТА КОЛІ НЕБЕСНІМ

Оксана Алексєєва, мистецтвознавець
Перш ніж творчість стає свідомим вибором, мистець вибудовує свою філософію. Складає неповторну метафізику творчости. І коли ця метафізика, підперта майстерністю, досягає найвищих щаблів духу, виникає власний стиль. Творчість знаної запорізької мисткині Лариси Жолудь перебуває наразі в одному з тих найзаповітніших злетів, котрі означуються роками наполегливих пошуків; сумлінням, відданістю, невгасимою снагою.
Пані Лариса – кераміст Божою милістю. Глина для неї – не лише неперевершений за пластичними можливостями матеріал, а й жива стихія Всесвіту, першоелемент мистецького світогляду, складова художнього образу. Підсвідомо відчувати глину, здатну повсякчас перетворюватися, народжуватися, відновлюватися та самостверджуватися, мисткиня навчилася в дитинстві, коли вразлива дівчинка ліпила кумедні створіння з пилюки на стежинках, поливаючи їх спершу водою.

Книга 15 №2 2009

КООРДИНАТИ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТИ

Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»
 
Віктор Романщак в українській культурі назагал мистець знаний і вельми небуденний. Зокрема – в царині станкового живопису й графіки та монументального
мистецтва (ґобелен). Його роботи – в музеях України, художніх музеях Києва, Запоріжжя, Сум; у приватних колекціях національних колекціонерів та знавців
мистецтва Німеччини, Великобританії,Голландії, Швеції, Канади, США, Японії. Особлива царина творчих і духовних інтересів художника – вивчення історії
України та її культурних цінностей.
 
Кн. 36 №1-2 2014, №3-4 2015