КУЛЬТОВА НАЇВНІСТЬ

Мирослава Сапко, культуролог 
Часто трапляється так, що непересічний талант тих мистців, яких ми називаємо «наївними», починається як явище принципово внутрішнє, інтимне, безпосереднє, а тому глибоко правдиве. А з плином часу воно перестає бути таємним, стає загальновідомим надбанням, навіть національним скарбом, шанованим офіціозом та простим людом, на батьківщині та поза нею. До того ж сам мистець напевне що має бути сильною особистістю й мати неабиякий хист, щоб згодом його творчість шанували за ті самі чесноти, з яких вона починалась.
Талант Марії Приймаченко (1909-1997) встояв перед випробуваннями долею та славою. Роботи, написані мисткинею наприкінці життя, вирізняються такою самою стихійною фантазійністю, яскравістю кольорів і є тим неповторним сплавом ужиткового фольклору та унікальної авторської індивідуальности, який зробив із самодіяльного маляра зірку наївного мистецтва.

Книга 12 №3 2008

ХАРИЗМА: ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО

Михайло Поживанов
«Кобзар» Тараса Шевченка ілюстрували Василь Штернберг, Опанас Сластіон, Іван Їжакевич, Василь Седляр, Василь Касіян, Олександр Івахненко, Софія Караффа-Корбут…
Їх мистецькі композиції, натхненні безсмертним Шевченковим словом і відтворені на сторінках книжок, стали не тільки культурно-соціальним явищем, вони означували час, розкривали феномен епохи.
Жива природа Шевченкового слова та її ґеніальне втілення в шляхетній графіці наших знакових мистців витворили цим книгам свою харизму. Вони живуть власним відстороненим життям, незалежно від того, чи так і залишилися проєктами, чи видані й перевидані, арештовані, забуті; чи десь глибоко холонули у фондосховищах громадських бібліотек, чи у приватних книгозбірнях…
Вони вічні.
 

Книга 24 №3 2011

КНИГОЗБІРНЯ

ЛЮБОВ ВОЛОШИН. ОЛЬГА ПЛЕШКАН. – ЛЬВІВ: ТЗОВ­«ВФ «АФІША», 2010. – 372 С.
Пропонована увазі читача монографія мистецтвознавця, заслуженого діяча мистецтв України Любови Волошин – це праця, присвячена творчості О.Новаківського та учнів його Мистецької школи, що діяла у Львові в 19231935 рр.

Володимир Кудлач, мистецтвознавець
ГЛЮК ГАВРИЛО МАРТИНОВИЧ. 1912-1983: ЖИВОПИС. ГРАФІКА . – К .: НОВИЙ ДРУК, 2007. – 208 С.
Цей альбом – не зовсім книжкова новинка, бо вийшов він ще 2007 року. З надходженням до публічних книгозбірень таке фоліантне видання стало доступним багатьом поціновувачам творчости відомого закарпатського майстра, одного із фундаторів закарпатської школи малярства, заслуженого діяча мистецтв УРСР Гаврила Глюка.

Книга 24 №3 2011

ВІТА СУСАК. УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ ПАРИЖА

Жан-Клод Маркаде, з передмови Ле-Пам, Франція, серпень 2008
Дослідження Віти Сусак, присвячене українським мистцям у Франції, зокрема, в Парижі, – новаторський внесок, що сприятиме кращому розумінню українського мистецтва ХХ століття.
Багато мистців однозначно декларували себе як українські, особливо в еміґрації у Франції, і не тільки ті з них, що походили з Галичини чи Буковини. На виставці в будинку ЮНЕСКО в Парижі, орґанізованій Посольством України у квітні 2000- го, можна було побачити художників ХХ ст., що обстоювали своє українство: Архипенко, Грищенко, Андрієнко, Хмелюк, Бабій, Зарицька, Омельченко, Микола Кричевський, Іванна Нижник-Винників, Темістокль Вірста, Юрій Кульчицький, Андрій Сологуб, Любослав Гуцалюк, Яків Гніздовський. Треба відзначити, що, наприклад, Архипенко чи Андрієнко, цілковиті етнічні українці, реґулярно брали участь у виставках російського аванґарду.

Книга 23 №2 2011

ЧАСОПИС ТВЕРДЖІ Й МЕЖІ

Олександр Хоменко, поет, есеїст
В акустичній поліфонії того переступного часу його з’ява тлумилась іншими тональностями – незрівнянно більшою мірою інтенсивнішими. 1994 рік, перший Кучма, перший шок українства, яке, за Хвильовим, навіч спізнало, що то вона за «темна батьківщина», яка «блукає за вітряками й ніяк не знайде щасливого шляху»… Хітом сезону став гіркий жарт про три історичні епохи – допетровську, петровську та дніпропетровську, з огляду на що постання україномовного літературного журналу в Кривому Розі – на тамтих монструозно-метафізичних теренах, де, за Раїсою Лишею, степові могили сусідять із пусковими шахтами «південмашівських» балістичних ракет «Сатана», – сприймалося, швидше, як жест шляхетної непокори, відчайдушно-повстанський постріл в клекочучу чекістську ватагу, що напосідає з усіх чотирьох сторін, а не як поважний культурологічний часопис. 

Книга 22 №1 2011

А ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ…

Тетяна Павлінчук, кандидат філологічних наук
Книга перекладів поезій сучасної польської поетки зі світовим ім’ям, лауреатки Нобелівської премії з літератури 1996 року Віслави Шимборської «Може, це все» побачила світ 2010-го у Кракові бібліофільським накладом 20 примірників. Упорядник тексту, автор вступу і перекладу – поет, перекладач, літературознавець, викладач Люблінського католицького університету Андрій Савенець. Минуло лишень кілька років відвиходу першої збірки перекладів віршів цієї ж авторки, зроблених А.Савенцем, – «Версія подій» (2005), що стала яскравим явищем в історії перекладацького мистецтва. Та не знає зупину мистецький пошук, тож читач має можливість стати свідком ще однієї події.

Книга 21 №4 2010

«ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ»

Мирослава Крат, маґістр філології
Антонич для мене – поет-характерник.
І не тільки тому, що до віршів елеґійного лисичиного брата хочеться щораз і щораз повертатися, аби крізь листя блакитних слів спостерігати, як несподівано проcтупають маґічні квіти образів. Такий самий маґічно невловимий і Богдан Ігор. Пам’ятаю, як у часи філфаківсього студентства у столичному Шевченковому університеті з рук у руки майже побожно передавалася його збірка «Знак Лева» – книгу читали, перечитували, зачитували, шукали в книгарнях, аби й собі таку придбати, але поет був «дефіцитним». Кілька років потому знову довелося шукати Антонича в книгарнях – вийшла у світ книжка «Велика гармонія» українською й анґлійською мовами. Зрештою, вполювати на неї вдалося тільки через безпосередній контакт із видавництвом… Цей поет в Україні настільки є, наскільки його немає. 

Книга 20 №3 2010

КНИГОЗБІРНЯ

Жива традиція: Майстри народного мистецтва Черкащини. – Черкаси: Видавничо-інформаційна фірма «Бізнес-Стиль», 2009. – 240 с., іл.
Видання «Жива традиція: майстри народного мистецтва Черкащини» присвячене 55-ій річниці утворення Черкаської области та 15-річчю діяльности Черкаського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.


Роман Круцик. Дем'янів лаз. Геноцид Галичини. – К.: Видавничий дім «Простір», 2009. – 352 с. 
У книзі йдеться про одне з багатьох довгі роки невідомих місць поховань жертв комуністичних репресій, потаємно замаскованих, зарівняних бульдозерами у Пасічнянському лісі, що на Прикарпатті.

Книга 19 №2 2010

КНИГОЗБІРНЯ

Наталка Гусар. Тягар невинности;
Дженіс Кулик-Кіфер. Чужі рідні. – К.: Родовід, 2009. – 106 с.

У видавництві «Родовід» 2009 року вийшов друком ориґінальний за дизайнерським рішенням мистецький альбом текстових та малярських робіт Наталки Гусар. Мисткиня хоч і народжена в Канаді, та своїм серцем і нервом, глибиною до решти переживає те, що коїться в Україні

Книга 18 №1 2010

МИСТЕЦТВО ПИСАНКАРСТВА

Оксана Білоус. Мистецтво писанкарства: Альбом. – Київ, 2012. – 160 с.: іл. 750
Оксана Білоус

…Із глибин тисячоліть пронесли теплі й мудрі руки жінки маленьке диво – писанку. Пташине яйце, що є символом життя, на очах перетворюється в оберіг, знаки якого молитовно звертаються до Творця, укріплюють добрі сили й відвертають лихі. Писанка – це вічна оповідь про сотворення життя. З’являлися та зникали народи, виростали та руйнувалися міста, розквітали та занепадали культури, а писанка живе, щорічно відроджуючись, як птах Фенікс, у ритмі сонячних свят, розповідаючи нащадкам про вічність, таїну життя, смерти та воскресіння. Альбом «Мистецтво писанкарства » укладений київською писанкаркою Оксаною Білоус, заслуженим майстром народної творчости України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. 

Книга 26 №1 2012