СВІТЛО ЗСЕРЕДИНИ ПОЛОТНА

Віра Савченко
Сучасна наука багато що з’ясувала в нашому розумінні природи світла, щодо його швидкости та потужности, натомість, як і за часів сивої давнини, ми не втомлюємося дивуватись його неосяжній величі та красі. Мистець Василь Сад належить до тих, хто глибоко переймається цією загадкою і в особистісному, і в професійному плані.
Його роботи можна визначити як художні дослідження екзистенції світла у формах живого, органічного буття. Аби пояснити це, пригадаємо ідеї видатного філософа минулого століття Володимира Соловйова, які були висловлені у його відомій праці «Краса у природі». Він вважав, що світло не тільки біологічно конечний чинник для еволюції рослинного та тваринного світів, а й що воно, сказати б, надихає життям і красою все довкілля і водночас обумовлює максимальне розкриття його естетики та упорядкованости.

Книга 9 2007

ГЛИНЯНІ МЕТАФОРИ ЛЕОНТІЯ КОСТУРА

Євген Лебідь, доктор філософських наук
Метафори зустрічають нас на кожному кроці. Метафори всюдисущі – як рими, як форми, як міти, що їх не завжди вдається побачити в нашому засліпленому світі суцільної схематизації, уніфікації, раціоналізації, механізації.
Можна творити мовні метафори, а можна, як Леонтій Костур, глиною. У першому випадку використовується слово, у другому – стихії. У давніх греків було стійким уявлення про Єдине як безкінечну стихію. У Фалеса – це вода, у Геракліта – вогонь, у Анаксимена й Діогена Аполлонійського – повітря. Емпедокл Єдиним називав те, що утворюється шляхом взаємодії чотирьох стихій.

Книга 22 №1 2011

ПТАШКА СВОЄЇ ЗЕМЛІ

Олександр Соколинський, спортивний менеджер
Ось уже рік, як пішов у засвіти Анатолій Шевчук – історик мистецтва, етнограф, дослідник поліської культури, громадський і культурний діяч. Зозуля накувала йому лише 56, але його проєктам та ідеям – довгого віку. Свідчення тому – Зозулиця, неофіційний український символ «Евро- 2012». Саме з рук Анатолія Мефодійовича випурхнула ця ідея-пташка – добродійний символ нашої землі.
Майже містичним сюжетом утілення в життя проєкту «Зозулиця» поділився з нами спортивний менеджер Олександр Соколинський.
Історію проєкту нікому не розповідав, бо, чого доброго, скажуть, що тут присутня містика. Я довгий час мешкав за кордоном, у Голландії. Звикалося важко… Хоча був досить молодий, мав 22 роки, та до рідної землі тягнуло так, що навіть став писати вірші.

Книга 26 №1 2012

«ВІЗІОТЕКА» РОМАНА ТА РОМАНИ РОМАНИШИНИХ

ТАЛАН ТАЛАНТУ
ВІЗІОТЕКА БАТЬКА

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Творчість Романа Романишина – це безперервний поступ від зовнішніх чинників до перманентного заглиблення у власний внутрішній світ, світ спогадів, сформованих на рівні дитячих уявлень, до глибоко індивідуального переживання подій сьогодення. Саме в цих процесах все виразніше викристалізовується цілковита ориґінальність і неповторність творчости мистця.

РЕВІЗІЇ ДУМОК
ВІЗІОТЕКА ДОНЬКИ

Оксана Маричевська, мистецтвознавець
Французький філософ, естетик Етьєн Суріо визначає мистецтво як «творчу діяльність, сукупність ходів, орієнтованих і мотивованих на те, щоб із небуття і первинного хаосу прийти до існування цілковитого, конкретного порядку. Мистецтво – це те, що обіцяє результати і причини цих результатів, різного роду якості, які поступово виявляються у творі, рухи, кульмінаційні точки існування предметів.

Книга 17 №4 2009

МИСТЕЦЬКИЙ ХУТІР ПАВЛА ВОЛИКА

Анатолій Шевчук, історик мистецтва
45-та одноособова виставка Павла Волика, що представлена суд глядачів жовтнем 2009 року в ошатній багатолюдній виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею, засвідчила, що майстер романтичного пензля ще в 80-х роках ХХ століття виробив самотужки власний стиль через енерґійну й надзвичайно наполегливу творчу працю на царині як монументального та декоративного, так і образотворчого мистецтва, як рівно ж через колорит, опертий, з одного боку, на цнотливій, а з іншого– на шляхетній краєвидності замріяних пейзажів Полтавщини.

Книга 17 №4 2009

АРХЕОЛОГІЯ КОЛЬОРУ

Віра Савченко, мистецтвознавець, кандидат філософських наук
Здається, що прозорий та образний зміст прізвища О.Стовбура може виступати певним знаком щодо індивідуального стилю мистця, символічно визначає характер його образотворчості. А саме: стовбур – то стрижнева, невід’ємна частина дерева, котра, будучи найпростішою за формою, дає життя і змогу різноманітних проявів усім іншим частинам рослини. Коли говорити про можливість такого метафоричного знаку художньої манери майстра, то до уваги беремо той факт, за яким формотворчі пошуки завжди тяжіли до узагальнень. Наразі в роботах останнього періоду ці тенденції отримали характерну завершеність і виразну чіткість. Йдеться про мистецьке дослідження граничних засад малярства – про намагання виявити структурні, інваріантні виміри кольору, лінії, рельєфу. Цим мотивуються і експерименти з формою на підставі найпростіших геометричних фігур – квадрата, кола, піраміди, і медитативна, споглядальна робота з окремим, нібито очищеним від будь-яких зайвих домішок, кольором, і прискіплива увага до варіативних трансформацій фактури.

Книга 8 2007

БЕЗСМЕРТЯ НАСАМОТІ

Володимир Підгора, заслужений діяч мистецтв України
Уславленням нескінченності життя і Всесвіту для заслуженого художника України Миколи Білика є, власне, вся його творчість. І головною домінантою цього світославства є жінка, образ якої може виразити безконечну множину ідей світу.
Алегорією спокуси, мабуть, треба вважати не яблуко, котре Єва піднесла Адамові, а саму Єву. Саме тому, очевидно, скульптор і зіставив маленьке, нікчемне яблуко з масивним жіночим стегном Єви у бронзі 1995 року.
У лежачій постаті Єви 1993 року впадає в око кулька, котра спочатку видається яблуком (хоч і без певних на те ознак). Про неї (знову ж таки – спочатку) думаєш як про пластичний елемент, маленьку форму, що з формою великою – вигинистим стегном жінки – робить її ще характернішою. Та потім спадає на думку, що Єва, біблійна праматір роду людського, в усій визначеності своєї долі, може отак, лежачи, знічев’я, розглядати всю планету, усю Землю – малу кульку – бо це ж вона, Єва, землю й породила... 

Книга 07 2005

БДЖОЛОПЛАСТИКА У ТВОРЧІЙ ОПІЦІ РОМАНА ЗУБА

Роман Яців кандидат мистецтвознавства
Ще на початку 1980-х років, обравши дерево за основу своїх образно-пластичних втілень, Роман Зуб залучив до естетичної взаємодії з ним лише обмежене число інших матеріалів – кераміку, рідше метал, шнур, дзеркало. Але жодна з таких комбінацій не переважала над чистою різьбою в дереві, аж поки в око впала вощина. Роман Зуб вивчав поведінку бджіл, а згодом спробував поєднати творчі зусилля. Відтак бджолопластика стала провідним виражальним засобом мистця.
Сьогодні Романа Зуба і його досвід – єдині. Якщо від часу закінчення Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1979) його творчий пошук розгортався в межах виразно окресленого виду декоративного мистецтва з приматом різьби в структурі сучасної форми, то віднедавна біологічний матеріал відчутно домінує, зачіпає поетико-філософські смисли. 

Книга 07 2005

ЄВГЕН БЕЗНІСКО: «МОЙСЕЙ». ДІАЛОГ У ЧАСІ

Лариса Чернова, заступник директора з наукової роботи Хмельницького обласного художнього музею
Творче життя нині леґендарного львівського графіка, лауреата Національної премії України імені Т.Шевченка, заслуженого художника України Євгена Івановича Безніска завжди було тісно пов’язане передовсім з українською літературною класикою. В його доробку – графічні цикли до творів Лесі Українки, Тараса Шевченка, Василя Стефаника, Ростислава Братуня… Можливо, така спрямованість обдарування частково пояснюється родовим корінням, адже прадідом мистця був відомий письменник, етнограф, мовознавець О.С.Афанасьєв-Чужбинський.
Найдужче ж вабила Євгена Безніска поетична спадщина Івана Франка, з постаттю якого художник має чи не містичний зв’язок. Упродовж майже п’ятдесяти років він невпинно втілює на папері яскраві, бентежні образи. 

Кн. 28-29 №3-4 2012