ДО ВАС Я НИНІ ПІДНОШУ РУКИ

Ольга Різниченко
Іноді час в уяві мистця і глядача розходиться до такої міри, що на якесь порозуміння між ними годі й сподіватися. Із цього твердження постає питання: чому модерне й авангардове мистецтво і досі не сприймає широка публіка? Відповідь: вочевидь, матриця лінійного й емпіричного світосприйняття, сформована у ХVII столітті і масштабно атеїзована в столітті ХІХ, так вросла в колективну самосвідомість, що видалити її без шокової терапії неможливо. Але чи була б шокова терапія авангардового мистецтва ХХ століття цілющою для масової самосвідомості? Однозначно – ні. Під пресом модерної та авангардової естетики масова самосвідомість розбилася б на друзки, розщепилась і перетерлась як пісок. Проте в інший стан не перейшла б і не вийшла б на новий рівень. Адже нові напрямки і стилі ХХ століття були реакцією переважно на формальний бік мистецтва минулого, на його відповідність видимому, предметному світові. 

Книга 8 2007