РІЗДВЯНІ ЛИСТІВКИ З АРХІВУ ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА

Ольга Різниченко, референт із питань культури Конґресу Українських Націоналістів
За кількістю їх близько двох тисяч. Хронологічні рамки – 50-80-ті роки. Географія кореспонденцій – країни Европи, Азії, Америки. Але жодної листівки з « тюрми народів», в яку потрапила Україна по закінченні Другої світової війни. Із вогню та в полум’я...

З-поміж українських утікачів із «тюремно совєтського раю», що опинилися після капітуляції Третього Рейху в таборах ді-пі (переміщених осіб), було багато мистців. Як і всім ін шим українцям, їм загрожувала небезпека «повернення на родіну». На них по всій Европі полювали червоні аґенти. І прикро, що більшовикам нерідко потурали західні союзники. З травня 1945 року, коли союзники поділили Німеччину на зони впливу, совєтські служби розгорнули в них пропаґанду проти українців як «посібників Гітлера».

Книга 25 №4 2011

ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ*

КИЇВ. МУЗЕЙ УКРАЇНИ
Сергій Білокінь, доктор історичних наук
*Закінчення. Початок у №2, 2011
Так звався структурний підрозділ Всеукраїнського музейного містечка. У його основу лягла приватна колекція ґенерала Павла Платоновича Потоцького [1], нащадка двох кишенських сотників на Полтавщині. 1926 він подарував свою збірку українському уряду в особі Наркомату освіти УСРР. У червні 1927 до Києва було перевезено сім ваґонів музейного майна загальною вагою 38 тонн. Під Музей України було переданодвоповерховий корпус №6 (митрополичих півчих) – разом 14 залів і кімнат, а самого збирача призначили пожиттєво директором його ж власної колекції. Книгозбірня Потоцького (до 17 тисяч томів) вважається однією з найвидатніших за всюісторію українського бібліофільства. 1918 року П. Потоцький набув у Петрограді три книжки з особистої бібліотеки

Книга 25 №4 2011