РІЗДВЯНІ ЛИСТІВКИ З АРХІВУ ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА

Ольга Різниченко, референт із питань культури Конґресу Українських Націоналістів
За кількістю їх близько двох тисяч. Хронологічні рамки – 50-80-ті роки. Географія кореспонденцій – країни Европи, Азії, Америки. Але жодної листівки з « тюрми народів», в яку потрапила Україна по закінченні Другої світової війни. Із вогню та в полум’я...

З-поміж українських утікачів із «тюремно совєтського раю», що опинилися після капітуляції Третього Рейху в таборах ді-пі (переміщених осіб), було багато мистців. Як і всім ін шим українцям, їм загрожувала небезпека «повернення на родіну». На них по всій Европі полювали червоні аґенти. І прикро, що більшовикам нерідко потурали західні союзники. З травня 1945 року, коли союзники поділили Німеччину на зони впливу, совєтські служби розгорнули в них пропаґанду проти українців як «посібників Гітлера».

Книга 25 №4 2011

АКА ПЕРЕЙМА І УКРАЇНСЬКА ПИСАНКА

Мирослава Мудрак, мистецтвознавець
У 1988 році Україна святкувала тисячоліття християнства. Кожна клітина нашого суспільства за кордоном взяла участь в урочистому відзначенні цієї історичної події. Безліч заходів, присвячених цій даті, відбулося також за кордоном. Серед них і пересувна виставка мистецьких праць Аки (Богомили) Перейми поруч з колекцією українських писанок її сестри Тані Осадци.
Писанка – то не лише предмет мистецтва, що може диктувати непередбачені сполучення живого біологічного об’єкта і художньої форми. В ній поєднуються і містерія, і досвід поколінь, і сучасність українського життя. Писанка вважається предметом великої сили. В княжі часи вона була талісманом, що захищав від сил зла; подібно до амулета, писанка володіла захисною та відновлюючою силою, за християнства вона символізувала нове життя, воскресіння, могилу, з якої постав Ісус Христос.
І Ака Перейма, і Таня Осадца з великою пошаною ставляться до цього феномену української культури.

Книга 01 1995

МАЛЮВАВ УКРАЇНУ

Мирослава Крат, аспірантка Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України
Про життя Сергія Львова, надто ж про його дитячі та молодечі роки, збереглося не так і багато відомостей. Прямий нащадок Ярослава Мудрого (про що свідчить запис генеалогії роду Львових на родинній реліквії – старовинній іконі «Святі князі Ярославські чудотворці»), Сергій Львов народився в родині князів Львових 1930 року в селі Дачному під Москвою. Його родина за совєтів зазнала тяжких втрат. Адже вже достеменно знати: тоді тоталітарна машина нищила всіх, що не були їй угодні, аби дорівняти народ до бездумної сірої біомаси. Шукаючи за «ворогами народу», нищили тих, що тим чи тим чином не підпадали під встановлені «стандарти» пересічного громадянина, а тим паче інтеліґенцію. Тож нічого дивного в тому, що енкаведисти пильно наглядали і за батьком Львова – прямим продовжувачем княжого роду. Вислід був логічний: його розстріляли.

Книга 11 2008

ХОРТИЦЯ КРІЗЬ ВІКИ – 2008 VI ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ПЛЕНЕР

Оксана Алексєєва, мистецтвознавець
Буття сучасної української інтеліґенції позначене насамперед усвідомленням розірваности тяглости національної історії. Однак та «золота нитка» духовної традиції, котра протягом століть берегла українську цивілізацію, викликала мистецьку ініціативу ще на початку української незалежности.
Початком 2000-х років в Україні виникли мистецькі явища, спрямовані на відродження історичного жанру. Згодом поодинокі факти перейшли на мистецький рух, який набув національних масштабів. Одну з провідних ролей у цьому процесі відіграють Всеукраїнські мистецькі пленери «Хортиця крізь віки», ідея проведення яких, за висловом Миколи Маричевського, «плекалась у задумах майже три роки».
Пленери з «історичним змістом» досить швидко стали явищем, яке пов’язує мистецькі тенденції різних реґіонів України, насамперед Сходу й Заходу, формує, так би мовити, середовище історичних тем української образотворчости.

Книга 12 №3 2008

ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ

Сергій Білокінь, доктор історичних наук
29 вересня 1926 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР визнали Києво-Печерськулавру Історично-культурним державним заповідником, перетворивши її на «Всеукраїнський музейний городок» (така дещо недоладна, суржикова була його офіційна – у постанові – назва) [1]. Першим його директором став П.Курінний. Петро Петрович Курінний [2] був археологом та істориком. 1918-го – викладач історії та географії Уманської класичної урядової гімназії, аз заснуванням Першої української громадської гімназії ім. Б.Грінченка його призначено на її викладача, а потім директора (голова президії шкільної ради – Іван Олексіїв). Завідував історичним музеєм Уманщини.1924- го передав музей Безвенглінському, а школу – Паляничці.

Книга 24 №3 2011

«ЗВАНІЄ ОКРЕМОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТИ»

Ольга Різниченко, завідувач експозиційним відділом Харківського літературного музею
«І от Шевченко, здобувши своїми творами для українського люду званіє окремої національности, зробив сим велику послугу не тільки самій Україні, але і всій Росії і цілому людству»
Професор Харківського університету Овсяніко-Куликівський (газета «Засів», 1911, №5)

Сто років тому у квітневому номері ілюстрованої газети «Засів», що виходила з березня 1911 року, надрукована стаття «Українці як окрема нація». У ній наголоси ставилися на темі визнання українців окремою нацією у матеріалах европейської, зокрема, польської, а також російської преси. Часом відліку формування української нації в статті визначався рік смерти Т.Шевченка, що сприймалась у народній самосвідомості як смерть мученика зі своєю історією земної покути і митарств «за люди своя», народного заступника перед Богом, як нове народження поета у Вічності вже у ролі Батька Нації.

Книга 23 №2 2011

ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ

Сергій Білокінь, доктор історичних наук
Пріоритет у висвітленні втрат, що їх зазнали українські музеї в довоєнні, начебто мирні, роки, на жаль, вітчизняній науці не належить. Перші публікації на цю тему зробили еміґранти, що виїхали до Чехії, Німеччини, США й Канади. Можливо, когось спокусить бажання датувати перші публікації в СРСР часами «перестройки» або вже роками незалежности. Насправді на території Союзу набагато давніше про грабіжницьку діяльність «Антикваріату» в музеях країни написав класик нумізматики і патріот свого Ніжина, колишній совєцький в'язень Іван Георгійович Спаський.
Утім, справді з'явилися нові публікації і в незалежній Україні, і в незалежній Росії. Є й спроби їхнього історіографічного аналізу. У монографії, присвяченій Павлові Платоновичу Потоцькому, реконструюючи контекст його діяльности, я був вражений великою кількістю репресованих музейників.

Книга 23 №2 2011

ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ*

КИЇВ. МУЗЕЙ УКРАЇНИ
Сергій Білокінь, доктор історичних наук
*Закінчення. Початок у №2, 2011
Так звався структурний підрозділ Всеукраїнського музейного містечка. У його основу лягла приватна колекція ґенерала Павла Платоновича Потоцького [1], нащадка двох кишенських сотників на Полтавщині. 1926 він подарував свою збірку українському уряду в особі Наркомату освіти УСРР. У червні 1927 до Києва було перевезено сім ваґонів музейного майна загальною вагою 38 тонн. Під Музей України було переданодвоповерховий корпус №6 (митрополичих півчих) – разом 14 залів і кімнат, а самого збирача призначили пожиттєво директором його ж власної колекції. Книгозбірня Потоцького (до 17 тисяч томів) вважається однією з найвидатніших за всюісторію українського бібліофільства. 1918 року П. Потоцький набув у Петрограді три книжки з особистої бібліотеки

Книга 25 №4 2011

ВОЛОДИМИР ГАГЕНМЕЙСТР І КУЛЬТУРА ПОДІЛЛЯ

Галина Гірник, завідувач експозиційного відділу Хмельницького обласного художнього музею
Під такою назвою у Хмельницькому обласному художньому музеї відбулася виставка, присвячена пам'яті Володимира Миколайовича Гагенмейстера – художника, мистецтвознавця, вченого-етнографа, педагога, громадського діяча, який жив і працював у Кам'янці-Подільському доволі тривалий і, що головне, найплідніший період свого життя – з 1916-го по 1933-й.
Народився Володимир Миколайович 12 червня 1887 року в місті Виборг у сім'ї військового. Батько був ліфляндським дворянином із роду Гаген (звідси й прізвище), а мати – естонка за походженням. 1893-го сім'я переїхала до Пскова, де Володимир навчався спочатку в гімназії, а згодом у реальному училищі, після закінчення якого вступив до Центрального училища технічного малювання барона О.Штігліца у Санкт-Петербурзі (нині Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія). 

Книга 23 №2 2011

ДО ОНОВЛЕНОЇ ЗЕМЛІ:

ВІЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Петро Іванишин, доктор філологічних наук, професор, Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова
«І на оновленій землі / Врага не буде, супостата, / А буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі». Так за рік до смерти в поезії «І Архімед, і Галілей…» сформулював Тарас Шевченко візію українського майбутнього. Щасливого майбутнього, коли національно визвольна боротьба успішно завершиться, будь-яка окупація зникне й українці заживуть повноцінним людським життям. Але 1859 р. в переспіві «Осія. Глава XIV» він провіщав і щось жахливе: «Погибнеш, згинеш, Україно, / Не стане й знаку на землі, / А ти пишалася колись / В добрі і розкоші! Вкраїно!» Оновлена українська земля, світ вільних сина й матері та світ без України, земля загиблих «лукавих чад» – ці дві можливості майбутнього постійно супроводжують нашу націю.

Книга 22 №1 2011