УКРАЇНСЬКА ГЕРАЛЬДИКА: ШЛЯХ РЕКОНСТРУКЦІЇ ЕТНОГЕНЕЗУ

Марина Протас
Коли М. Грушевський обрав символом оновленої України тризуб, життєва енергія якого перемогла інші відомі герби, він зробив вирішальний крок на шляху інтеграції духовних вартостей предків України з інтелектуальними досягненнями сучасного циклу буття народу. Містичний зв’язок із генетичною пам’яттю землі засновників етносу врешті-решт допоможе нам подолати тотальну кризу, адже не випадково в історії людства живий діалог поколінь пращури визначали поняттям «традиції», що з латини перекладається як «передавання», тобто священне посередництво, а квінтесенцію змісту цієї акції увічнювали символом. Етимологія слова «символ » – «той, що несе» – вказує на створення гармонійних відносин між Небом і Землею, споконвічними істинами Духа й вертикалізованими структурами менталітету суспільства, розвій якого йде у горизонтальній площині часо простору. Отже, герб-тризуб є важливим символом єдності нації зі Світом Архетипів, що формував етнос від народження, прищеплював його духовно-ментальному тілу «інстинкт» виживання і тепер продовжує активно еманувати вітальну силу самосвідомого розвитку усіх внутрішніх потенціалів українства. 

Книга 04 1998

ОРНАМЕНТ НАРОДНОГО ТКАЦТВА І ПИТАННЯ ЕТНОГЕНЕЗУ

Олександра Нестер
Основним напрямком у дослідженні питань етногенезу на сучасному етапі є народна творчість. Археологічні дані, які досі вважалися найбільш потужним арсеналом у дослідженні етногенетичних проблем, не сприяли вирішенню завдань проблематики, а ще більше заплутали її. Причина у кризовому стані сучасної археологічної науки, про що відверто протягом різного часу зізнавався ряд провідних археологів: Г Чайлд, В. Данилейко, В. Сєдов, С. Березанська, М. Чмихов. Бажання окремих археологів в останній період переглянути деякі археологічні постулати не мали повного успіху через брак достовірних матеріалів та відверту недооцінку живої народної творчості.
Мої багаторічні дослідження народної орнаментики в її ретроспективному та історико-порівняльному плані не лише засвідчили потребу в уточненні датування археологічних культур, але й дали можливість виробити певні погляди щодо їх генезису. Були виявлені також суцільні культурні ареали, що об’єднують територію України, Молдови, Румунії, Болгарії, Малої Азії, Кавказу, де протягом тисячоліть відбувалися ідентичні культурні процеси.

Книга 04 1998

КОСМОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Володимир Данилейко
І ось Материзна
б’є крилами по боках своїх
з обох сторін,
наче у вогні уся, сяючи світлом,
й усі пір’я її – неповторні:
жовті, сині, красно-бурі, золоті й срібні,
голубі, білі – так сяє, як Сонце царівне

“Велесова книга”, дошка 7а,
переклад В.Шаяна,–Лондон, 1995.

Національне мистецтво походить і залежить (в етнокультурологічному порядку) від національного мислення. Автори, котрі досі розглядали мистецькі вияви у відриві од процесів мислення мистця, грішили на відрубність крони од стовбура, на алхімічні аналізи сухозлоття, на висновки поза причинністю, а ті, котрі не позначали мистецтв як з’явиськ, похідних від мислення їх творців, потрапляли в обоз... неволодіючих інформацією.
 

Книга 5 1999

КОСМОЛОГІЗМ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Марина Протас
Народне мистецтво – це живий літопис, що зберігає до наших часів дуже архаїчні, але найактуальніші саме тепер знання, які висвітлюють не тільки наше шляхетне коріння, а й високодуховні принципи, реконструювання котрих з метою їх актуалізації в соціокультурних відносинах та державотворенні надійно гарантувало б національне відродження країни.
Адже підмурком архаїчної свідомості є збалансована позачасова система – міфологія, згідно з якою світ соціуму та Космосу гармонійно співвідносяться за трьома вертикальними рівнями – жерці, воїни й общинники створювали сакральну вісь, що персоніфікує небо, простір між ним і землею та суто землю. Ця гармонія віддзеркалюється на трьох горизонтальних рівнях – за етнічним, а згодом внутрішньодержавним поділом племен, які встановили, за легендою, три сини царя Таргітая (Ліпоксай, Арпоксай, Колаксай).
 

Книга 5 1999

ЛІТОПИСНИЙ «ВІТРИЛЬНИК» ЙОСИПА САДОВСЬКОГО

Димитрій (Рудюк), Архієпископ Переяслав-Хмельницький, ректор Київської православної богословської академії;
Дмитро Степовик, доктор мистецтвознавства

Вітрильник святого апостола Андрія Первозваного» авторства львівського скульптора Йосипа Садовського – твір визначний і символічний. Дуже добре з християнського погляду, що перед відходом у вічність пан Йосип Садовський так символічно потрактував літописне оповідання про прибуття в майбутню Україну першого апостола Господа нашого Ісуса Христа – апостола Андрія. Знаменно, що цей складний і багатоплановий твір, над яким майстер трудився кілька років, він присвятив 1020-ій річниці Хрещення Київської Руси-України. Молимося, щоб цю лебедину творчу пісню Йосипа Садовського зарахував Всемилостивий Бог як сповідь і причастя на відпущення гріхів і прийняття душі спочилого до світлих Божих обріїв.

Книга 13 №4 2008

КРІЗЬ ПАПЕРОВЕ ВІТТЯ ЕТНІЧНИХ КОРЕНІВ

Олена Тихонюк, кандидат мистецтвознавства
Сьогодні, коли давня народна техніка витинанки проторює собі шлях у сучасному мистецтві, а її унікальні художні якості відомі лише поціновувачам, творчість молодої мисткині Юлії Дунаєвої – справжнє культурно-мистецьке відкриття. Вражає насамперед сила художньої виразности творів та їх архаїчна глибина і знаковість. Особливо якщо зважити на лаконізм засобів і простоту техніки виконання. Юлія чи не єдина в Україні, хто в основу вираження своїх мистецьких ідей поклав вириванку і довів її до висот образотворення.
Працюючи з папером «без посередників» – творить зображення, відщипуючи пальцями шматочки паперу, – художниця вивільняє його суть як матеріалу, одухотворює його сруктуру й фактуру. Спостерігаючи за технічними особливостями вириванок, Юлію Дунаєву можна назвати першовідкривачем у царині паперового мистецтва цього типу.

Книга 21 №4 2010

ЖИВОДАЙНЕ СЛОВО ЗЕМЛІ ДРЕВЛЯН

Анатолій Шевчук, історик мистецтва
Розмова з Миколою Брицуном-Ходаком, істориком, краєзнавцем та етнологом

Щиро зізнаюся, що мені допомогла познайомитись із Миколою Брицуном-Ходаком, коростенським краєзнавцем, істориком та етнологом, Наталія Галушко-Аксьоненко, головна художниця колишнього Коростенського фарфорового заводу. 4 квітня ми завітали до помешкання славнозвісного збирача старожитностей та артефактів Житомирського Північного Полісся і були просто приголомшені (у доброму сенсі цього слова) від побаченого й почутого. Від ярликів «відлюдник», «дивак» не залишилося жодного сліду. Саме так словесно виписувався творчий портрет новатора-правдошукача істин у національній історії представниками державних установ Коростеня, спроможних лише викидати людські гроші-сльози на вітер, матеріалізуючи бездарні «мистецькі проєкти» на кшталт «Пам’ятника дерунам».

Книга 20 №3 2010

ХОДИЛО МАНІВЦЯМИ – НИНІ ЗІ МНОЮ

Григорій Міщенко, мистецтвознавець, художник
Звичайна українська хата під соломою, яку в пристойному вигляді ми чи й побачимо нині по наших селах, але її образ нам дорогий, опоетизований у піснях, думах, сказаннях. Хата, що споконвіку уособлювала для українців усе пов’язане з рідним краєм, землею, її красою, де ми, попри всі буревії століть, не втрачали своє етнічне коріння, зостаючись своєрідними поміж іншими народами.
Коли доводилося мені бачити в тих далеких роках хату під соломою, в якій був присутній, сказати б, людський дух, я брався за етюдник і пензлі. І вже за якийсь час чулося за спиною питання: «Навіщо ви малюєте стару хату? Намалюйте краще оту, під шифером».

Книга 19 №2 2010

АТЛАНТ УКРАЇНСЬКОГО ХРАМУ

Ігор Пошивайло, фулбрайтівський дослідник, Смітсонівський інститут (Вашинґтон, США)
У Вашинґтоні доля звела із нащадком величного роду Кричевських-Щербаківських – Василем Івановичем Лінде, професійним скульптором, котрий народився у Венесуелі, а нині проживає у США. Своєрідним відкриттям для нього стала перша мандрівка до України 2009 року, де він несподівано відчув себе вдома, де його як мистця передусім вразили багатющі музейні збірки, висока художня культура сучасности й жива традиція народної творчости. Розмови з онуком славетного українця на різні теми весь час поверталися до двох основних питань – феномен Кричевського і велич народної культури.
Про Василя Григоровича Кричевського багато писали в діаспорі. Поміж колись невідомих широкому загалу в Україні вирізняються праці Вадима Щербаківського і Вадима Павловського, викликаючи особливу довіру, бо ґрунтуються на безпосередньому спілкуванні з великим мистцем, адже Щербаківський був братом його другої дружини Євгенії, а Павловський – пасинком.

Книга 18 №1 2010

КАРБИ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕНЕТИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ

Василь Корч, мистець-графік, майстер витинанок
Летять паперові силуети птахів, людей, тварин стінами, сволоками, вікнами, біжать орнаментальними квітковими стрічками попід мисником, полицею на хліб, божницею, – і все це збирається на «дереві життя», що розкинуло широку крону на свіжо вибіленій печі; кути печі обведені синькою, а дерево, наклеєне на печі, виглядає, наче у великій ошатній рамі. Цю вирізану з кольорового паперу красу наклеїли сюди перед весіллям старшого брата Анатолія – мама казали, що на цьому дереві все життя братове, коли той намагався розпитати в неї, що значить зображення. 
Паперові силуети переплітаються в хаті з вишивками на рушниках, подушках, із рядочком козаків на конях, що кудись їдуть горішнім краєм двопільного килима, із квітами на його основній частині й рядочком зв’язаних між собою людей, що йдуть його нижнім полем.

Книга 14 №1 2009