В УКРАЇНУ…

Олександр Сопронюк, поет, есеїст
У багатій мінорно затемненій залі горішній промінь висвітлив Олесиного тата, Миколу Теліженка, визнаного на всі-усюди національного мистця. Мудрі батьківські руки самі, натемно, маґічно «сліпо», витинали мистецьку казку. За якусь мить білий екран, що був поза майстром, дав на вражені очі публіки ДИВО. КРАСУ.
Далі на люди вийшли українські дівчата. Сукні, сорочки, назагал стильні національні строї, що їх зродила Олесина, ще зовсім молода, але вже вельми зріла і напрочуд талановита, уява. Небесне господнє обдарування. Це та поставна тяма, коли в тобі – посутня чесна королева, без личок-цяцьок і надумано-запудреної корони. Це було саме те ЩОСЬ, котре не вгризеш, не взубриш, а тоді халтурно, аби ошукати, винесеш до Сонця, до людей. Тут годі було думати й говорити про зачовгану ґендельну «демократію» з її сопливим лихварним ужинком. 

Книга 13 №4 2008

КОЛЕКЦІЯ ВЕСНА-ЛІТО-2009 «ТАТКОВА ВИТИНАНКА»

Олеся Теліженко
Останнім часом в Україні не було панської чи шляхетної моди — лише народнa. Мавпували Варшаву, Москву, Париж. Виняток — спроби Мазепи створити при Батуринському дворі власну школу. Постава шляхетної моди має синтезувати всю українську культуру, від візерунків на лопатці мамонта з Межирічі до спроб княгині Наталії Яшвіль та Наталії Давидової — то вже ХХ вік. Три вдалі Олесині експерименти (колекції 2005- 2007 років) — це тільки елементи майбутнього стилю. Таких значних тем для колекцій в українській історії — безліч.
Нашим предкам, хоч би з якого куточку планети вони походили, сонце світило так само, як і нам. Можливо, навіть яскравіше, і пташки співали голосніше, і море бавило ніжніше, ніж нам, заклопотаним щоденними турботами, бистриною, жадобою перемоги… 

Книга 13 №4 2008

«КОЗАК -МАМАЙ » І КОЗАЦЬКІ ДУХОВНІ ПРАКТИКИ

Мілена Чорна, кандидат філологічних наук
ОРДЕН 
Проблема інтерпретації української народної картини «Козак-Мамай» безпосередньо пов’язана із потрактуванням феномена українського козацтва. З-поміж причин побутування серед науковців поверхової інтерпретації композиції цієї картини головна та, що вітчизняні історики не акцентують на характеристиці українського козацтва як лицарсько-чернечого ордену, а також на його магічно- релігійних аспектах. На цій проблемі, як і на необхідності похитнути певні політично вигідні стереотипи, наголошував ще у 1993 році І.Кравченко, зауважуючи, що «елементарна логіка підказує: коли існувало лицарство, то існував і певний обряд посвячення в лицарі... Існувало, мусило існувати якесь магічне дійство... Бо де братство, там і таїнство» [«Запорожці », 1993, 15]. Спроби утвердження інтерпретації Запорозької Січі як військово- релігійного ордену належать і окремим російським вченим, зокрема аргументованою і об’єктивною видається позиція Р.Багдасарова.

Книга 9 2007

СТРУКТУРА КОМПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАРТИНИ

«КОЗАК-МАМАЙ»
Мілена Чорна, кандидат філологічних наук
Із поняттям «структура» у контексті творів мистецтва часто пов’язують так звану «багатошаровість», коли у процесі сприйняття реципієнт сягає щоразу глибших рівнів твору. Існують як функціональний (конструктивний), так і змістовий зв’язки між елементами композиційної структури картини. Конструктивні – це аналогії і контрасти кольору та лінії, виокремлення основної плями, предмета, ряди і контрасти стосовно основних предметів і т. ін. Функції конструктивних зв’язків у композиції – створювати і зміцнювати змістові зв’язки. Конструктивний центр картини найчастіше виступає і змістовим вузлом. В українській народній картині «Козак-Мамай» маємо лише одну складову «композиційної формули», тобто можемо з певною вірогідністю визначити конструктивні зв’язки між формантами композиції, що дає змогу охарактеризувати гіпотетичні зміст і сюжет композиції. 

Книга 8 2007

СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАРТИНИ

«КОЗАК-МАМАЙ»
Мілена Чорна
Проблема інтерпретації української народної картини «Козак-Мамай» безпосередньо пов’язана з феноменом українського козацтва. З-поміж причин побутування серед науковців поверхової інтерпретації композиції цієї картини головною є та, що вітчизняні історики не роблять належного акценту на характеристиці українського козацтва як лицарсько-чернечого ордену, а також на його магічно- релігійних аспектах.
Запорозька Січ була своєрідним військово-чернечим орденом зі своїм устроєм, організацією, ієрархією, кодексом (регулою) та магічно-містичною практикою – її наявність становила характерну рису усіх західноєвропейських орденів, і у запорозьких козаків не викликає сумнівів, з огляду на численні свідчення іноземних істориків, сучасників Запорозької Січі. 

Книга 07 2005

КОСМОЦЕНТРИЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ГОНЧАРЮВАННІ

Остап Ханко-Луговий
світлі новочасних українознавчих концепцій визначальною рисою українського народного мистецтва постає світознавство (космологія). Воно яскраво проявляє себе у писанкуванні, різьбленні, килимуванні і, зосібна, – у гончарській орнаментиці. Витоки цієї питомої в українському образотворенні риси сягають палеолітичної доби історії Надчорномор’я – Навколосередземномор’я і світоглядних основ тутешніх автохтонів. Відтак, від древності й до новітніх часів космоцентризм виступає прикметною особливістю українського мистецького мислення.
І сьогодні, завдяки сучасним народознавчим, зосібна народномистецьким знанням, ми маємо змогу інтенсивніше позбуватися застарілих, віджилих міркувань, котрі ще досі затримуються в науці. Себто й такий глибинний вияв національного світобачення, як світознавчі постулати гончарського орнаменту, нині не може вже трактуватися, як “атавістична аномалія” чи прісноданий “пережиток”.

Книга 5 1999

АРХЕТИПИ І КЕНОТИПИ

В СУЧАСНІЙ СІВЕРСЬКІЙ ОБРАЗОТВОРЧОСТІ

Володимир Личковах
Регіоніка в сучасній українській естетиці

Пошуковий вектор сучасної української естетичної думки довгий час закономірно переміщався від гносеологічної до аксіологічної, діяльнісної, світоглядної, світоставленнєвої, онтологічної і, нарешті, етнокультурної парадигматики мистецтва. В цілому це відповідало загальнофілософському планетарному “повороту” від класичної до некласичної, від “модерної” до “постмодерної” методології. Вплинули, звичайно, і національні традиції естетики та художньої творчості, а також соціокультурна ситуація в державі, що склалася в останнє десятиріччя XX століття.
На сьогоднішньому етапі в розвитку української естетики, крім традиційно-академічної та інноваційно-постнеокласичної проблематики, з’являється, як на мене, новий напрям естетичних досліджень, пов’язаний з регіональними вимірами національної культури.

Книга 5 1999

ОБОРОНОЗДАТНА РОЛЬ НАШОЇ КЕРАМІЧНОЇ ІГРАШКИ

Ігор Ігнатенко
Цікавим зразком декоративно-вжиткового мистецтва доби Київської Русі є керамічні полив’яні іграшки, виявлені під час археологічних досліджень поселень Середнього Подніпров’я. На сьогодні відомо близько двох десятків фрагментів подібних виробів. Майже завжди іграшки представляють собою зображення озброєного вершника.
Незважаючи на різні місця знахідки (Київ,Чернігів, Канів) та манеру виготовлення, яка видає руку різних майстрів, фігурки схожі, ніби виконані за одним зразком; мають невеликий розмір 4 х 8 х 10 см і виготовлялись за допомогою ручного ліплення з рожево- або білопаленої глини, яка прикрашалася прозорою чи непрозорою поливою жовтого або зеленого кольорів. При схематичному виконанні на них детально прироблені елементи озброєння і спорядження коня, гравіровані перед випалом.
Гострим предметом на фігурках прокреслені подвійні вертикальні й горизонтальні лінії, що імітують посилювальні металеві стрічки на яйцеподібних шоломах, характерних як для озброєння кочовиків причорноморських степів, так і для західно- або північноєвропейського лицарського обладунку. 

Книга 5 1999

ФОЛЬКЛОР НА СТОРОЖI СВIДОМОСТI НАЦIЇ

Володимир Шаян
“Я на сторожі коло їх поставлю слово!” – сказав Шевченко. І це “Слово” – це “Логос” Геракліта, Платона, метафізична основа Буття. “Логос” містичного вчення гностиків, спопуляризоване в Євангелії Іоана, де воно ідентифікується з сутністю Бога. Це Слово, що було Богом на початку створення світу.
Примітивне вивчання Шевченка звужує таке його пророче розуміння “Слова” до звичайної функції української мови. Так, як би Шевченко не написав “Тризни”, де навчає про друге народження, як духовне воскресіння “із Слова Бога Живого”.
В Шевченковому розумінні “Слово” – це світотворчий зміст, програма нації в історії, зов її душі й духа, основна сила творчості і життя самої нації. Воно, це “Слово”, висловлюється не тільки в самій мові, а й у збірноті того всього, що зветься мистецтвом і духовністю нації.
Так зрозуміле “Слово” проявляється перш за все у фольклорі нації, ще у фольклорній стадії її розвитку. 

Книга 5 1999

ПРО МОЇ АРТАНІЙСЬКІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ

Володимир Данилейко
В галузі мистецтвознавства мені привелося ще в київські 60 – 70-ті роки націлювати увагу знавців (і мистців) україністики на принципові, характерні для артанійців художні (та й світовидні) погляди, а саме: на поетизацію, уявлюваність, образність (в тім ряду й міфо-логізацію та легендарність) їхніх теоретичних художніх зусиль і творів – на противагу прямовисним копіювальницьким, натуралістичним повторенням, адекватним переказам, буквалізації природних (та й суспільних людських) явищ; наголошувати на образотворенні, символізації, поняттєвості, знаковтіленні; наполягати на славленні Світу, Природи, на уславлянні, як домінанті, їхніх виявів і земних, конкретно середземно-морно-європейських концентрацій та організацій, – не наслідуючи спадщини інших регіонів і культур, котрі, буває, зосереджуються у своїй творчості лишень на аналізаторстві, розчленовуванні, критицизмі тощо. 

Книга 5 1999