«НАЇВНІ»

Валерій Сахарук, мистецтвознавець, куратор виставки
Від початку ХХ століття категорія наївного вторглася в царину професійного мистецтва. Пікассо, влаштовуючи 1908 року показову вечірку на честь Анрі «Митника» Руссо, з притаманним йому відчуттям часу лише зафіксував тенденцію,що стала реакцією на вимогливість та обраність головних стилей століття попереднього – реалізму, академізму, символізму тощо. Ґоґен, Міро, Клеє, Дюбюффе, Шагал, Ларіонов та Гончарова – найвідоміші, творчість яких у цілому або ж частково зазнала її впливу. Ольга Лагутенко доповнює ряд іменами Михайла Бойчука (завважимо: школацьогомайстра, твори котрого, за незначними винятками, практично не збереглися, вимагає осібного виставкового дослідження), Давида Бурлюка, Марії Синякової, Бориса Косарева, Василя Пічети, Василя Єрмилова і робить важливий висновок: «Неопримітивізм став найдовгоплиннішою течією в українському мистецтві ХХ століття».

Кн. 28-29 №3-4 2012

ШЕВЧЕНКОВІ РОКОВИНИ

Микола Міхновський
Велика буря стрясла життям нашої нациї у XVII столітті. Наче розбурхане море, гнівне та страшне , була тоді наша Вкраїна. Грізні хвилі народного гніву злітали до нечуваної високости. XVII вік – була се епоха, коли цілий нарід був об’єднаний одним чуттям, дихав однією душею, думав однією думкою. Найглибші низи прийшли в рух, і раз-по-раз, наче вулкан, вибухав огнистою лявіною народний гнів. Були се величні часи героїчної боротьби за визволення. Минула та буря, але довше ніж півтора століття не могло втихомиритись народне море. Від часу до часу знов гримів грім і вибухав вулкан і зривалася буря й хвилювалося народне море. Останній конвульсійний вибух відноситься до другої половини XVIII віку і знаний в історії під назвою «коліївщина» або «гайдамаччина». Нові обставини історичного життя, які наступили по тому, не однаково впливали на ріжні шарі нашого народу.

Кн. 28-29 №3-4 2012