МИСТЕЦТВО ЯК ЕТНОІДЕОЛОГіЯ

Валерій Сніжко, кандидат біологічних наук
Поза етнічною приналежкістю людство не існує. Винятку не складають ані відлюдники, ані пустельники, ані напівпервісні маленькі угрупування людей з пралісів Амазонії чи р. Конго. Адаптаційна пластичність в умовах природного розмаїття Планети сотворила психоетнічні варіації виду Homo sapiens. Ще не вміючи аналізувати, проте цілком усвідомлюючи жорсткість природного «вишколу», давня людина обожнювала своє довкілля, створивши теїстичне світовідчуття, основою якого було довкілля – свій Бог. Проте він не міг бути одним в уявленні давньої людини – Природа багатогранна, різноманітна і різнокольорова, тому вона божественна. І найдавніші малюнки на стінах печер засвідчують, яким дивовижно одухотвореним є виображений Всесвіт тогочасної людини в «залах» мистецько-містичної «галереї» Кам’яна Могила.

Книга 6 2004

ЕПОХАЛЬНЕ ВІДКРИТТЯ

РОЗКОПКИ 1901 РОКУ В ЦАРИНІ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Вікентій Хвойка
З огляду на з’ясування різних сторін так званої Трипільської культури, я в 1901 р. поставив собі за завдання розкопати глиняні майданчики у віддалених одна від одної місцевостях. Змушений був обмежитися тільки двома пунктами – поблизу міст Ржищева і Канева. Трипільська культура, при усьому своєму поступовому розвитку і довговіковому періоді існування, в усіх відношеннях передує могильним насипам з похованнями скорчених пофарбованих скелетів, не кажучи вже про ті, котрі вважаються скитськими. Таким чином, вона є першопочатковою і належить ще до неолітичної епохи кам’яного віку. Як показує низка розкопок, ця культура завжди і всюди зустрічається у двох видах, відмінних за умовами. 

Книга 6 2004

ІНДОАРІЙСЬКІ ТАЄМНИЦІ «СЛОВА»

ДІВА−ОБИДА Й БОГОРОДИЦЯ−ПИРОГОЩА

Степан Наливайко
Індії мовами Премчанда й Тагора, тобто хінді й бенгальською, перекладено давньоукраїнську епічну пам’ятку «Слово про Ігорів похід». Ініціатором перекладів був всесвітньовідомий індійський мовознавець Суніті Кумар Чаттерджі (1890-1977), який 1964 року побував в Україні на урочистостях з нагоди 150-річчя Великого Кобзаря. З ініціативи цього видатного вченого з’явилась і перша індійська п’єса письменника Монмотхо Роя про Тараса Шевченка, котра звучала й по Всеіндійському радіо. Бенгальський автор першого в Індії поетичного перекладу «Слова», який побував в Україні на святкуванні 800-річчя пам’ятки, сучасний індійський поет і літературознавець Джогоннатх Чокроборті (нар. 1924 р.), вражений подібністю «Слова» з давніми й середньо-вічними епічними пам’ятками Індії, написав дослідження, де простежив і проаналізував ці особливості.

Книга 6 2004

УКРАЇНСЬКА ЕТНОГЕНЕТИЧНА Й ЕТНІЧНА НІША

Василь Балушок
(На жаль, за браком місця ми змушені зняти довідковий апарат. – Редакція)
Дослідження етнологів доводять, що кожен етнос виступає соціокультурним механізмом адаптації даного локального варіанту людства до певних природно-географічних, а також соціальних умов (С. Арутюнов, М. Салінз та ін.). Оскільки люди, на відміну від тварин, втратили можливість біологічної адаптації до певних природно-географічних ніш, з яких складається поверхня земної кулі, і які є дуже різними в різних її частинах, вони мусять все ж пристосовуватися до них, але вже за допомогою суто людського механізму пристосування. Таким засобом пристосування і є етнічна культура. Крім того, обживаючи ту чи іншу природну нішу, люди виробляють певні традиції взаємодії з природним середовищем і співжиття в його умовах у соціумі.
Таким чином, ніша перетворюється з природної на природно-соціальну, причому соціальний аспект її з часом набуває дедалі більшої ваги.

Книга 5 1999

НАРОДНА КАРТИНА “КОЗАК-МАМАЙ”

ЯК ПОЛІСЕМАНТИЧНЕ УОСОБЛЕННЯ СВІТОГЛЯДУ УКРАЇНЦІВ
Тетяна Марченко-Пошивайло
На сучасному етапі етномистецтвознавчих досліджень феномена українського народного мистецтва особливий пріоритет здобуває народна картина і, зокрема, її славнозвісний сюжетний різновид – “Козаки-Мамаї”. Дотепер акцент у вивченні цього самобутнього прояву мистецького генія українців ставився переважно на його зовнішній описовості, а не на внутрішній, символіко-метафоричній суті. Відтак, питання семантики образу Козака-Мамая залишається проблематичним.
Народне мистецтво покликане підсилювати і зміцнювати національні цінності, драматизувати національні чесноти, тобто, за висловленням відомого чеського мистецтвознавця Яна Мукаржовського, “...показувати нам приховані і разом з тим найвищі можливості національної душі в... метафізичному творенні, що відіграє у світовій драмі свою символічну роль...”. Таке мистецтво виражає і створює національний світогляд, впливає на менталітет й культурно-історичний поступ народу. У подібному контексті вивчення феномена народної картини “Козак-Мамай” як уособлення світогляду українців видається особливо актуальним.

Книга 5 1999

АРХАЇКА ВИШИВКИ ПОДІЛЛЯ

Людмила Булгакова
Орнамент української народної вишивки як феномен народної творчості здавна приваблював народознавців, мистців, літераторів. Широко відомі фольклорні пам’ятки, в яких змальовується витонченість вишитих узорів на рушниках, жіночих сорочках тощо. Вивчення й аналіз сотень зразків орнаментів дають змогу стверджувати, що орнамент геометричного стилю є типовим “подільським” орнаментом у народній вишивці на Вінниччині, особливо на її межі з Київщиною. Так званий геометричний орнамент визнаний найдавнішим (у науці цей факт поки що незаперечний). Ті ж мотиви, що виникли в глибоку давнину, є на подільській вишивці кін. XIX – поч. XX ст. Семантика їх значною мірою втрачена через давність їх виникнення, тому дослідники умовно називають такі мотиви-символи та композиції архаїчними. Один із основних мотивів геометричного орнаменту – ромб – на Поділлі домінує над усіма іншими. Зберігаючи незмінною загальну конфігурацію, ромб-квадрат має безконечну кількість варіантів у деталях.

Книга 5 1999

МИНУЛЕ Й СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНІВ

Валерій Сніжко 
Розділ І
Український чорнозем – оригінальний за своїм геохімічним складом і зовсім відмінний від чорноземів євроазійських степів, котрі подібні між собою на заході, сході та півдні. Українські чорноземи природним шляхом виокремили “острів”: сьогоднішні Східна, Центральна, Правобережна, Прикарпатська Україна аж до Берестейщини та Подесення, поетично кажучи “від Сяну до Дону”, утворюють собою особливу природну зону. Це дає змогу говорити про унікальність усього довкілля цього регіону: геогідрологічні та біологічні процеси формували цю унікальність в землі, воді й повітрі сотні мільйонів років, а згодом уже рослинні фітоценози формувались та переформовувались, зумовивши тим самим сприятливе середовище для настання людності з оригінальною еколого-етнічною психікою, людського загалу з образним баченням, найбільш адаптованим саме до цього унікального природного довкілля. Це довкілля разом з надземними особливостями біоенергетичних та електромагнітних полів сприяло утвердженню творчого землеробського архетипу людства.

Книга 5 1999

СВІТЛО ХРАМУ

Олександр Фисун, мистець
Автор цього есе у 1973 році був учасником археологічної експедиції на Кам’яну Могилу, де безпосередньо робив копії прадавніх малюнків на плитах, досліджував і аналізував їхній зміст ще понад 20 років тому. З причин відомих цей матеріал пролежав у “шухляді”, а тепер маємо змогу запропонувати його вашій увазі.
Посеред південного вкраїнського степу – за 15 кілометрів од Мелітополя – видніється кам’яна гора. Отам, де колись, ще 10–15 млн. літ тому, пінилися гребені хвиль Сарматського моря, яке потім зникло, на дні його збіглася величезна отара брил. Вони й утворили КАМ’ЯНУ ГОРУ, яку тепер в усіх довідниках (з легкої руки невігласа) названо Кам'яною Могилою.
Піщані брили від 500-700 (і більше) тонн у якомусь шалі колись сповзали одна на другу й застигали в очікуванні нового стрибка. Неначе чиєюсь невблаганною волею їх знесено докупи, і постали вони навіки кам’яною твердинею. Неначе то кимось закляте місце.
Серед місцевого населення записано легенду про виникнення цієї гори. Один з велетнів, Богур, якось похвалився, що він сильніший за богів. А ті за таку зухвалість прирекли його весь час зносити кам’яні брили до одної купи.

Книга 02 1996

МАЙДАНЕЦЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ – ВЕЛИЧ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Микола Шмаглій. Михайло Відейко
З 1971 по 1991 рік тривали археологічні розкопки поселення-гіганта Трипільської культури біля села Майданецьке Тальнівського району Черкаської області. Ці дослідження повністю змінили уявлення про характер трипільської культури та її місце у праісторії Європи. Набутком багаторічних польових досліджень став величезний за обсягом матеріал про планування поселення, конструкцію жител, колекцію речей, що налічує понад триста екземплярів статуеток, тисячі зразків художнього розписного посуду, предметів побуту тощо.
Відкриття трипільських поселень-гігантів на початку 70-х років повністю змінило уявлення про трипільську культуру. Воно стоїть поруч з відкриттям золотого Варненського некрополя і грандіозних мідних копалин Аі-Бунара у Болгарії, що зробили переворот в уявленнях про праісторію Європи. Інтерес до проблеми трипільських протоміст – поселень-гігантів – дуже великий у всьому науковому світі. Бібліографія праць про цей феномен складає понад сто найменувань. Це явище цілком зрозуміле, бо у четвертому тисячолітті до нашої ери в Україні існував один з розвинутих центрів праісторичної культури Європи.

Книга 02 1996

СВІТЛО ХРАМУ

Продовження. Початок у числі 2
Олександр Фисун, мистець 
На одній з плит вимальовано чоловічу фігуру в оточенні коня й геометричних ліній-знаків. Людина і приручений нею кінь – взаємопов'язані між собою дві долі дуже давньої поетичної теми (скільки народом про це складено легенд, казок, пісень, дум ще з незапам'ятної давнини!) – тут переплавлені в символічні лінії. А чи, може, це надгробні написи про те, хто похований і що покладено йому в могилу? Недавні польові дослідження археологів засвідчують, що саме малюнки коней і цифри на плитах означають, яку жертву і в якій кількості покладено поруч з померлим у його домовину. Зрештою, хіба науці достеменно відомо, коли і ким почалося написання на могильних каменях? Означувати поховальні комплекси – вельми давня традиція, яка з'явилася як духовний фактор у народу, котрий пошановує своїх предків. У світовому мистецтві мало знайдеться прикладів, де б художня уява етносу отак піднімалася над потребами тіла й вимогами інстинкту й осмислювала космічні процеси в єдності, неподільності й гармонії. 

Книга 03 1997