ЛИСТИ МИКОЛИ ПРАХОВА ДО ТЕТЯНИ ЯЗЄВОЇ, ОНУКИ МИКОЛИ МУРАШКА

Оксана Сторчай, кандидат мистецтвознавства
Епістолярна спадщина самобутнього художника Миколи Адріановича Прахова (1873-1957), автора відомої книги «Страницы прошлого», значення якої важко переоцінити, – важлива складова культурного, духовного життя київської інтеліґенції. Ознайомлення з його листами допомагає сьогодні вивчити мистецьке середовище Києва кінця ХІХ – першої половини ХХ ст., глибше зрозуміти місце і значення творчої інтеліґенції в тогочассі. Загалом,тема історичної долі інтеліґенції України, зокрема київської, важлива й цікава. Дотепер залишається чимало лакун в її історії, а головне – значна кількість незатребуваних, невивчених і неопублікованих текстів. Це стосується й епістолярної спадщини М.Прахова. Зрозуміло, кожен новий текст (у цьому випадку – спогади, листи тощо) дає значну інформацію, яка неминуче змінює, розширює або, принаймні, деталізує наукове й образне уявлення про описуване явище, подію, але в будь-якому разі вносить свою коректуру в прийняту в науці ідеологему.

Кн. 32-33 №3-4 2013