МИСТЦІ ПРО МИСТЕЦТВО

Святослав Гординський
Українські мистці цікавляться і переймаються не від нині проблеми суто українського образотворчого вислову. Мистці попередніх мистецьких періодів – ми маємо на увазі передусім проміжжя від часів більш-менш Шевченка до кінця 19 ст. – намагалися розв’язати ті проблеми передусім тематично і в дусі реалізму. Розвивати свій реалізм у напрямі якихось стильових шукань вони ще оминали, і це було природне явище, бо вся їх енергія ішла на те, щоб відірватися від умовних академічних стилів до живого і свіжого пізнання природи і життя. Проблема стилю, як такого, стала актуальна щойно на переломі 19–20 ст., після великого досвіду передусім імпресіоністів, які навчили наших мистців дивитися на картину більш з погляду суто малярських заложень. Мурашко, Труш, Северин, Новаківський, Бурачек не оминали тематики, проте, не вона одна, не її оповідний, описовий момент (як, напр., у Красицького чи Пимоненка) стала головною проблемою їх творчости, а більш момент побудови картини на основі формальній.

Книга 8 2007