МИСТЦІ ПРО МИСТЕЦТВО

Святослав Гординський
Українські мистці цікавляться і переймаються не від нині проблеми суто українського образотворчого вислову. Мистці попередніх мистецьких періодів – ми маємо на увазі передусім проміжжя від часів більш-менш Шевченка до кінця 19 ст. – намагалися розв’язати ті проблеми передусім тематично і в дусі реалізму. Розвивати свій реалізм у напрямі якихось стильових шукань вони ще оминали, і це було природне явище, бо вся їх енергія ішла на те, щоб відірватися від умовних академічних стилів до живого і свіжого пізнання природи і життя. Проблема стилю, як такого, стала актуальна щойно на переломі 19–20 ст., після великого досвіду передусім імпресіоністів, які навчили наших мистців дивитися на картину більш з погляду суто малярських заложень. Мурашко, Труш, Северин, Новаківський, Бурачек не оминали тематики, проте, не вона одна, не її оповідний, описовий момент (як, напр., у Красицького чи Пимоненка) стала головною проблемою їх творчости, а більш момент побудови картини на основі формальній.

Книга 8 2007

МИСТЦІ ПРО МИСТЕЦТВО

Євген Сверстюк, поет, публіцист, голова ПЕН-клубу
Мистецтво – штука бачення і відтворення баченого. Великий мистець – то голос часу в тому розумінні, що час подається його очима і у формах, які він створив. Маленький художник повторює чужі форми. Копіювання натури, вперті варіації на давні теми, ностальгійні образи князів чи козацьких часів, нові сюжети в давніх формах – це інертні поклади нашого мистецтва, в якому – ні великих прояснень, ані великої правди часу. Це сон про минуле й анемічні спроби побачити світло дня. Цілі загони художників, що інструктували темні ідеологи, які малодушно канонізували особисті смаки вождя, – все це жертви часу, який сплив. Вони канули в Лету – вони розміняли свій менший чи більший талант на мідні п’ятаки. Ідоли впали, і їхні співці впали. Нам треба ясно усвідомити, що час їх сплив – це велика істина, і тут усі заклинання вже без сили.

Книга 9 2007

КІЧ: ПОЗА МЕЖАМИ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА

Аркадія Оленська-Петришин, мисткиня, мистецтвознавець (США)
Кіч, що його іноді зараховують до псевдомистецтва, з огляду на те, що в його основі лежить хибне поняття мистецтва, стає за дедалі більшу загрозу задля того, щоб зрозуміти образотворче мистецтво. Щоб досягнути бажаного вираження, практики кічу культивують екстрахудожні характерні риси, які можна спостерегти головно в перебільшеннях та в поверхневих інтерпретаціях предмета зображення. Загалом, це може стосуватися багатьох тем, які подаються в ідеалізованих версіях. За приклад можуть слугувати різнокольорові краєвиди, особливо в ресторанах етнічної кухні. Найкраще кіч процвітає тоді, коли підживлюється емоціями, надто ж тоді, коли вступають у гру дидактичні та сентиментальні ідеї. Він, на потребу, – «мистецтво» з певним повідомленням і добре надається на те, щоб виразити етичні та ностальґійні ідеали. 

Книга 12 №3 2008

ОЛЕГ ГОЛОСІЙ: «СУМНІВ ЗМУШУЄ ДИВИТИСЯ В НЕБО…»

Олег Голосій
Тільки-но людина з побожним трепетом починає відчувати, що у світі є непізнаване, вона...
Хотілося б оминути літературу й літературність, і будь-які найрізноманітніші засоби сказати те, що сказати незмога. Спробуймо позбутися й філософських концепцій /якщо такі намагатимуться проникнути у ваші або наші мізки/, різнобарвних маніфестів, теорій, програм – хоча, безумовно, кожен своїм внутрішнім світом усвідомлює щось схоже – певну чи невизначену рушійну силу, завдячуючи якій існує. Опустимо це одразу /звичайно, з багатьма застереженнями або без них, власне, як кому заманеться/. Розслабте м’язи, ніхто не буде бити вас по голові. Повна воля сприймати, хочете – читайте, хочете – ні. Навряд чи це спричинить які-небудь життєво-важливі зміни, як для авторів, так і ні. Та й говорити, властиво, нема/про/ що/, та й на/ві/що/. 

Книга 12 №3 2008

СОФІЯ ФЕДОРЦЕВА ПРО МИКОЛУ БУРАЧЕКА

Чудові картини Миколи Григоровича завжди гріють, заставляють задуматись над життям, втишають сумбур у душі, дають велику естетичну насолоду.
Але ту велику радість, яку давали зустрічі з Мик. Григор., в мене не вистачає слів, щоби їх описати. Велика людяність, лагідний гумор, ніжний спокійний погляд добрих розумних очей. Він тепло і просто розмовляв і поводив себе з людьми. Любив людей і тонко відчував природу. Може, це й давало йому в поведінці з людьми великий внутрішній спокій, погоду душі. Може, й відсіля йшла притаманна йому тепла промінна усмішка, якої й досі не можу забути. Микола Григорович завжди відкривав переді мною правдиві скарби великого мистецтва.Сол[ омін] (псевдонім Бурачека- актора. – В.П.), будучи колись актором, часто ділився зі мною спогадами, спостереженнями. 

Книга 24 №3 2011

З'ЯВИ НЕОПАЛИМОЇ КУПИНИ

Олександр Хоменко, поет, есеїст
З’яви Неопалимої купини – у середохресті кольорів владичих, зеленого та вогнисточервоного, де зелена барва – символом тернового куща, а червона – Мойсеєм побаченого полум’я, що воно правило йому за першознак посланництва і мандрів, виводу і походу, курява шляхів забиватиме подих, і ліниві згадають за казани з м’ясом в країні фараоновій, але води моря поглинуть бундючні колісниці і комонників гордих… Саме перетином двох – зеленого і червоного – чотирикутників з увігнутими досередини сторонами і витворюється восьмикінечна зірка богородичної ікони (у східній християнській традиції Неопалима купина – прообраз Богоматері) – з’яви достоту унікальної за семантичною густиною шифрів екзегетичної кодації та інтенсивністю теологічного поєднання начал і вислідів.

Книга 23 №2 2011

НАЦІОНАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО Й ЗАВДАННЯ МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ

Кость Широцький, мистецтвознавець
З-поміж різних видів діяльности людини як члена суспільства художня діяльність посідає одне з чільних місць. Вона прикрашає життя й, таким чином, служить йому, возвеличує його, робить важливішим, значущішим. У цьому сенсі й художник стає слугою народу, спільноти та держави. У розумінні великого значення мистецтва для суспільства, народу й держави говорять про національне мистецтво. Національне мистецтво – це мистецтво, що має безпосередній стосунок до життя певного народу й певного часу.
Початок будь-якого мистецтва криється в почуттях і настроях людей. Тому воно завжди суб'єктивне і діє тільки знайомими людині образами, передає враження, що їх отримує той чи інший художник, народ чи суспільство, до речі, наслідує формам, фарбам, рухам, словам, що сприймаються із зовнішнього світу, створюють ілюзію людських пристрастей і почуттів.

Книга 21 №4 2010

ЛИСТИ КОСТЯНТИНА ШИРОЦЬКОГО ДО АНТОНА СЕРЕДИ

Партикулярних джерел з історії України (листування, щоденників, мемуарів) збереглося дуже небагато. Тим-то особливо коштовні для дослідників матеріали, що висвітлюють важливіші моменти нашого минулого. Серед них впадають в око листи одного з класиків українського мистецтвознавства К.Широцького до графіка класицистичного, нарбутівського напрямку Антона Середи. Вони належать до останніх місяців життя Широцького. Саме Середа й написав докладний його некролог. Для цього треба було мати на руках папери Костянтина Віталійовича, а хто, як не його товариш, вивіз їх з Білоусівки до Києва.

Книга 21 №4 2010

НАЗИРКОМ ЗА ЧАСОМ

Олександр Хоменко, поет, есеїст
Медійно-еклектичні мікси межичасся якщо й вільно подолати, то лише в пластах письма пророцького, наставничого…
Що з нього українські медіа й постали. Шевченковим благословінням і Кулішевою несхибністю уфундовані десять книжок «Основи» – то старожитні наші «Учительні Євангелія», тільки в новій іпостасі проявлені. «Листи з хутора», проза Марка Вовчка і Ганни Барвінок, історичні студії Костомарова, «Исповедь» Антоновича, етнографічні екзерсиси Свидницького і Номиса – тут усюди Нагорня проповідь відлунює, тут тексти, сказати б, обрамлені транскрипціями власних методик, утримуючи в єдиному реґістрі «гомін» і «відгомін», титло і слово, знання і пророцтво. 

Книга 19 №2 2010

ЛИСТИ З РЕЗИНЬЯЦІЇ: МИКОЛА ТРЕГУБ

Мирослава Крат, арт-менеджер
Тим, кого зацікавить постать Миколи Трегуба, пощастить знайти не так багато відомостей про життя мистця – і то в основному завдячуючи спогадам його друзів. Народився 20 березня 1943 року в селі Михайлівка Білоцерківського району на Київщині. Батько загинувпід час Другої світової, мати працювала в колгоспі. ЗакінчивКиївське художньо-ремісниче училище. Працював вантажником на кіностудії ім. О.Довженка, згодом – художником в Інституті археології Академії наук УРСР. Одружився і став батьком сина Мирослава.
Міцно товаришував і працював у творчому тандемі з художником Вудоном Баклицьким. Був членом мистецьких угрупувань «Рух» і «Нью бенд» та учасником андеґраундних виставок.

Книга 26 №1 2012