ЖИТТЯ, ОСЯЯНЕ МИСТЕЦТВОМ

Марія Хрущак
У 2003 році в українському світі з’явився альбом творів відомої мисткині та мистецтвознавця Аркадії Оленської-Петришин. До нього увійшли репродукції 100 малярських та графічних творів художниці, повний перелік виставок з її участю, бібліографічні та біографічні відомості. До появи видання причетні як українці діаспори, так і Незалежної України, зокрема – Національний художній музей України. Аркадія Оленська-Петришин зробила значний внесок у культурне життя української громади США: брала активну участь у діяльності Нью-Йоркської групи, товариства молодого покоління українських письменників і художників, була співзасновником Асоціації молодих українських мистців, працювала художнім редактором журналу «Сучасність». Художницю знають і в Україні, адже в останні роки її життя було зосереджене на Батьківщині: тут вона читала лекції, провела цілий ряд персональних виставок.

Книга 6 2004

ПОСТМОДЕРНІСТИЧНА УТОПІЯ ЧИ ПОШУК ВЛАСНОГО ШЛЯХУ?

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
У мистецькому середовищі України звичним стає той факт, що діяльність сучасного художника може набирати цілком довільних, нічим не реґламентованих форм і засобів виразу. Усі вони однаково допустимі, прийнятні, здатні одночасно заповнювати один і той самий культурно-мистецький простір. Саме таким чином мистецтво постмодернізму виявляє нічим не обмежену свободу. Водночас небачене раніше багатство сучасного мистецтва породжує ефект зростаючої глядацької інертности та байдужости. Складається дивне враження: з одного боку, емоційної реакції глядача немовби не вистачає «на все», з іншого – надто мало достойних об'єктів, на які взагалі варто реагувати. На світ з’являється щораз більше «мистецькоподібних» явищ, і щораз менше стає власне самого мистецтва.
Наразі вповні закономірні питання: чи позбавлене автономних вартостей і конкретних обрисів сучасне мистецтво взагалі ще може бути мистецтвом, і чи в ситуації, коли все може бути мистецтвом, є ще сенс говорити власне про саме мистецтво (у традиційному його сенсі)?

Книга 15 №2 2009

ШЕВЧЕНКОВА СТРАТЕГЕМА

Микола Скиба, культуролог
Надзвичайно висока цінність свободи й небажання визнавати над собою жодної іншої влади, окрім влади краси, мудрости й любови, здатність задовольнятися малим у повсякденні й водночас схильність ставити перед собою велику мету – це, по суті, атрибутивні ознаки «Шевченкової людини». Саме так філософ і публіцист Микола Шлемкевич означив ментальний і соціально-антропологічний типаж, котрий щонайвиразніше заманіфестував себе саме у творчості й біографії Тараса Шевченка. Його культурно-антропологічна матриця безвідмовно спрацьовує і в нинішніх історичних обставинах.
Петро Бевза та Микола Журавель – представники новітнього романтизму сучасного українського живопису – мають дещо осібний підхід, який полягає у прагненні до трансцендентности: вдумливо попрацювати саме з цим Шевченковим «чимось», що робить його нашим «усім».

Кн. 34-35 №1-2 2014

ІНВАЗІЙНА НІЧ, OR WHAT YOU WILL

Олег Сидор-Гібелинда, кандидат мистецтвознавства
 
Проблему суспільної анґажованости мистця не вигадали вчора,не змудрували сьогодні. Жан-Поль Сартр, проартикулювавши термін, у жодному разі не першовідкривач названої проблеми – він тільки загострив її грань до загрозливого блиску наточеної бритви…
Утім упродовж як мінімум століття імперативний мотив «мистця-громадянина» зазнавав атак з боку – мотиву, стереотипу, міту? – мистця, самозамкненого у «вежі зі слонової кістки». 
Кн. 36 №1-2 2014, №3-4 2015

ПРОЕКТ ТРИВАЄ…

Михайло Поживанов,
голова Фонду муніципальних реформ «Маґдебурзьке право»,
фундатор ґалереї «АВС-арт», доктор технічних наук
 
Ще з кінця таких близько-далеких і тепер ностальґійних 90-х років ХХ століття Фонд муніципальних реформ «Маґдебурзьке право», а згодом і мистецька ґалерея «АВС-арт» при інформаційній протекції художньо-літературного часопису «Артанія» завжди підтримували тих мистців та художні проєкти, що в пострадянському суспільстві проголошували,виборювали, боронили і втілювали українську незалежність, витісняючи вже віджилі тоталітарні та заступаючи ще не сформовані державотворчі інституції.
 
Кн. 36 №1-2 2014, №3-4 2015

ІЗ ГЛИБИН ҐЕНЕТИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ *

Лідія Боднар-Балагутрак, мисткиня (США)
 
Я – художник, педагог, американка українського походження в першому поколінні. Я дитина імміґрантів. Моя сім’я змушена була полишити Україну під час Другої світової війни. Ті, хто це зробив, жили в таборах Ді-Пі (переміщених осіб). Народилася в Клівленді, штат Огайо, й виросла там серед української громади кількох поколінь.
У дитинстві мені пощастило мати обох бабусь і дідусів. Я була оточена їх розповідями та спогадами про Україну, що здавалася мітичним далеким місцем. Вони були глибоко вдячні за привілей стати громадянами США, за можливість жити в країні свободи й демократії, країні верховенства права, де приймаються культурні, реліґійні та індивідуальні відмінності й поважаються права людини. 
Кн. 36 №1-2 2014, №3-4 2015