ЕКСПРЕСІОНІЗМ ІВАНКИ НИЖНИК-ВИННИКІВ

Любов Волошин, мистецтвознавець
Твори Іванки Нижник-Винників, що зберігалися у фондовій збірці Національного музею у Львові, злочинно знищені разом із тисячами музейних експонатів І в анка Нижник-Винників (1912-1993) належить допокоління українських мистців, учнів школи О.Новаківського, котрі в період міжвоєнного двадцятиліття (1920-1930) успішно розпочинали свій шлях у мистецтві на рідній землі, а по Другій Світовій війні вимушені реалізувати творчий потенціал на еміґрації, поза межами України, окупованої й тероризованої більшовицьким режимом.
Мешкаючи майже півстоліття у Франції, І.Нижник-Винників упродовж 1940-1980-х років із великим успіхом виставляла свої твори у найпрестижніших мистецьких ґалереях Парижа, її, як модерного художника, творця ориґінальних малярських полотен, ґобеленів та кераміки, високо поціновували такі визначні представники французької творчої еліти, як Пабло Пікассо та Марк Шаґал. 

Книга 24 №3 2011

ІЗ КОГОРТИ БОЙЧУКІСТІВ

Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства
«Люди не помирають, поки про них пам’ятають живі»
(підпис на архівному фото А.Іванової)

Достеменно про місце народження та молоді роки художниці поки що не нічого не знайдено й документально не підтверджено*. Аристократка за походженням, княжна Муся Трубецька (14.03.1897 – 16.03.1976) вступила до майстерні монументального живопису Михайла Бойчука Української академії мистецтва у травні 1918 року. Опинившись у середовищі селянсько- робітничої молоді, вона не відчула ні певного дискомфорту, ні «класового відчуження».
«Муся була княжна, справжнісінька, – тепло згадувала співучениця Оксана Павленко, – з тих самих Трубецьких». «Однак, – далі згадувала художниця: «Дівчата – ненадійний народ», – казав Михайло Львович і багатьом відмовляв. 

Книга 24 №3 2011