КАРБ

Ліна Костенко
Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. 
Ми бездомні у своєму домі, ми безпритульні у своїй країні. А ті мертві, що тримали лінію оборони, – в історії вони є, у свідомості їх уже немає.
Тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури – масі треба закласти у підсвідомість, і вона піде у спроєктований бік.

Книга 22 №1 2011

КАРБ

Олег Ольжич, 1935
Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо штукарство і мана теорій,
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.

Що вибереш: чи образ бездоганний,
А чи праобраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!

Книга 18 №1 2010

КАРБ

Павло Загребельний, «Думки нарозхрист.1991–1997»
Платон казав: трагедія людини в тім, що вона не знає, яке її справжнє становище. Що з нами відбувається? Ми мовби напівнароджені діти. Самі не знаємо, чого нам хочеться, куди йти, як жити далі. Є побудження до мислі, але немає мислі. Є спонука до дії, але немає дії. Тоді що ж це? Життя? Ні, це божевілля, на яке ми й не знаємо, де копати зілля.

 

Книга 25 №4 2011

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ МИСТЦІВ (НАМ)

Установчі збори Національної Асоціаці ї Мистці в м.Київ, 27 травня 1993 р.
Ми, українські мистці, що стоять на засадах національного Відродження України, заявляємо про створення Національної Асоціації Мистців. Необхідність такого творчого об’єднання зумовлена складним процесом державного становлення самостійної України, наростаючим розвитком національної самосвідомості, тяжінням прогресивних мистецьких сил до консолідації навколо національної ідеї. Створення нашої Асоціації продиктовано ще й тим, що пробудження української нації проходить в умовах поширення українофобії, наштовхується на опір тих реакційних сил, які воліли б і далі бачити український народ, українську інтелігенцію, українську культуру в стані провінційності та меншовартості. Ми не можемо змиритися ані з тими, хто пропагує національну відособленість, ані з тими, хто закликає відмовитись від національних традицій та ідей, бо нібито лише таким шляхом можна прилучитися до світової культури. Ми проголошуємо: поєднуючи глибокі культурно-мистецькі традиції українського народу з досягненнями і досвідом сучасного українського та світового мистецтва, будемо творити національне мистецтво суверенної України в ім’я розквіту і слави нашого народу.

Книга 01 1995

КРАТЕРИ І ВАКУУМ Й НАМ

До 5 – ої річниці створення Національної асоціації мистців України (НАМ)
ІДЕЯ НАЦІЇ ЗНОВУ ЗДІЙМАЄ ХВИЛЮ У МОРІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
Микола Маричевський
 
Задум створення Національної асоціації мистців України немовби сам собою виник того 1990 року, коли збуджена Україна уставала після довгих потоптів по ній чужинців. Упродовж десятиліть. І століть. Уставала з колін. З колін рабства піддержавності і рабства духа. Болючий і лоскітливе радісний час. На хвилі політичних і громадських збуджень підносились національне свідомі душі патріотів і мислителів, в’язнів сумління і творців мистецтв. Задумів було багато. І крила не було обтято. У Києві, уві Львові, Харкові, Ужгороді, Чернігові, Одесі, Запоріжжі, Тернополі, Полтаві, Севастополі, – по всій Україні розбурхувалось маєво національної думки і діла. Тріпотіли на свободоносному вітрі синьо-жовті й червоно-чорні стяги. Палахкотів у небі України сонячний тризуб. Українські мистці то радісно, то розгублено прагли своїм мистецьким трибом увійти в цей процес. Відчувалась потреба консолідації мистецьких сил.

Книга 04 1998

КАРБ

Хосе Ортеґа-і-Ґассет
...Хтось скаже, можливо, що нове мистецтво поки що не зробило нічого путящого; я схильний до такої ж думки. З творів молодих художників я запропонував видобути головну мету, не цікавлячись тим, як вона реалізується. Хтозна, що вийде з цього стилю, який лише народжується! Завдання, яке він собі ставить, величезне: він хоче творити з нічого. Пізніше, я гадаю, він задовольниться меншим і досягне більшого. Та хоч би які були його помилки, є одна безумовна перевага у цьому новому становищі мистця: брак шляху назад. Усі заперечення, висловлені з приводу джерел натхнення нових мистців, обґрунтовані; і все ж вони не дають підстав їх засуджувати. До заперечень і сумнівів потрібно додати дещо інше: запропонувати інший шлях для мистецтва, який не був би ані дегуманізацією, ані поверненням до зужитих і пройдених шляхів.

Книга 21 №4 2010

КАРБ

Василь Герасим’юк
…А тепер – про дух мистецтва. Є у Ріхарда Ваґнера слова – сказані вони століття тому – але стосуються наших днів: «Дух нашого мистецтва, яке перестало бути життєздатним, повертається до того середовища, що народило його»…
Це повернення сьогодні потрібне доконечно з огляду на те, що той світ, у якому ми живемо, попри найактивніші «державотворчі процеси» і дев’ятий вал патріотизму, не перестав бути бездуховий і холодний.
Не тепліший він і на респектабельному Заході, і тому не дивно, що нині особливо відчутна ностальґія за такими «кореневими» мистцями, як Миколайчук і Фелліні…
Наш сучасник шукає у творах мистецтва морального, естетичного «опертя» і в голій деструкції цього, звісно, не знаходить. 

Книга 20 №3 2010

КАРБ

ЯК УБИВАТИ НАЦІЇ
Юрко Позаяк, письменник

Якщо чоловікові зрубати голову, то це ґарантований труп. Зрубав – і можеш спокійно йти: воно саме собі посіпається й затихне. Із націями ж річ зовсім інша. Голову рубонув – воно впало, смикається... Здається, все до ладу, але це не так. тут тільки відвернувся, а з неї нова голова виперла, і починай усе спочатку. Бо треба вже як голову відхайдокав, то сиди й не відходь, а як тільки нова стала зав'язуватися – зразу й гати. але й тут не все просто. Буває, зрубають голову – і сидять коло шиї, ждуть. та голова в нації така штука, що може звідки хоч вирости. І тоді пиши пропало, все знову починати треба.
Нещодавно я бачив таку націю. Вона йшла вулицею, вся смикаючись і тіпаючись, незграбно переставляючи тим, що, здається, було колись руками і тепер ставало ногами, хапаючись за стіни тим, що раніше було ногами, а тепер ставало руками.

Книга 19 №2 2010

УРИВОК ІЗ РОМАНУ «СПОКУТНИК І КЛЮЧІ ЗЕМЛІ», 1969-1988

Василь Барка
– Ану, пригляньтесь, пильно пригляньтесь до цієї скульптури і скажіть мені: чим різниться весь образ від безлічі модерністичного виробу з однаковою темою?
– Думаю, тут секрет чужий багатьом модерністам, бо майстер хотів віддати враження від небесної краси, а наші сучасники здебільшого звороговані навіть проти земної, – в духовності. І той самий образ часто зводять до потворного обрису і відстрашуючого виразу.
– Наполовину вірно. З переконання свого модерністи теперішні більшістю зневажають красу одухотворену. Декотрі з критиків твердять, що в багатьох випадках причина криється одна: нездібність відчути справжню красу й її відтворити. Набагато легша справа – відскочити в «антикрасу» і захищати її як новознахід, підкріплюючи продукцією, доведеною до фантастичного потворства. 

Книга 17 №4 2009

Зенон Коссак

Людина має в собі Богом дані творчі потенції, що їх мусить розвивати до найбільшої досконалости, плекаючи кращі вартості в собі і виявляти їх, створюючи кращу дійсність і кращий стиль життя. Людина є покликана до життя, щоб сповнити певну творчу ролю. Гідне сповнення творчого завдання робить наше життя кращим і радісним, хоч як трудно проходило би змагання з противенствами. Радість життя в боротьбі й тяжких зусиллях є прикметою вищих людей і своєрідних аристократів життя.
Коли б ви все пам’ятали про потребу бути творчими і вічно прагнули розвивати свої творчі вартості, щоб наситити ними світ і підносити його.
Коли б ви, спрагнені творчого вияву, були невгнуті й без хитань простували до цілей, але ж в парі з тим були беззависні й шляхетні в суперництві.

Книга 16 №3 2009