КАРБ

Валерій Ілля
Великий стиль народного мистецтва – це великий стиль культури. Коли вираження світовідчуття, а не світогляду народу викликає до життя певну художню дійсність, яка охоплює всі галузі художньої діяльности певного народу і є природним вираженням перебігу становлення його душі, тоді й постає те, що треба назвати великим стилем. Саме у творах цього стилю бачимо головний напрямок становлення народної душі, її стосунок до світу.

У річищі великого стилю завжди є щось таке, що не може бути до кінця збагненим. Оце «щось» і є головною внутрішньою ознакою твору великого стилю української культури, яке ще раз засвідчує: не існує загальнолюдської культури – є лише культура того чи іншого народу.

Книга 13 №4 2008

КАРБ

Сергій Кримський, доктор філософських наук
Неособисті смаки окремих людей, а сукупний історичний досвід розв’язує питання про культурну гідність певних продуктів творчої діяльності. Культура завжди оточена хмарою паракультури та антикультури, і лише історія проголошує вердикт відносно того, що до чого відноситься, бо розмежування тут динамічне, адже сама культура відтворює історичний досвід і є виразом духу історії. Найпотужнішою селективною системою затвердження культури виступають національні чинники, бо нація і є визначальною сферою функціонування культури.
Культура існує тільки в національному вигляді, бо нація є специфікованим автопортретом людства і водночас історичною особистістю (бо має індивідуальні риси, як і особа), втілює історичний досвід і, головне, ті вимоги часу, епохи, історичної перспективи, що й дозволяють уявити ціннісний зміст культури.

Книга 9 2007

МЕТА МИСТЕЦТВА

Володимир Данилейко
Мета мистецтва, зокрема, – космологізувати художнє мислення. 

Мистецтво, відкриваючи – для інших – світ, робить його зримим,
а «крізь нього» робить сущим у світі.

Мистецтвом (у широкому розумінні цього поняття) люди утримують,
зокрема, духовно- містичний зв’язок із Космосом.

Мистецтво – це система образної думки, а не зібрання творчих здобутків минулих часів.
Мистецтво – це суб’єктивна оцінка переживаного. Авторське передання.
Незвідана природа людського Всесвіту.
У яких стилях, жанрах і техніках мистецтво стає повноцінним?– В усих, за умови вірности національному духові (історії, традиціям, етноспрямованости) того чи того, національного, мистецтва.

Книга 12 №3 2008

КАРБ

Микола Бердяєв
Ми присутні при кризі мистецтва загалом, при глибинних потрясіннях у тисячолітніх його основах. Зовсім загас старий ідеал класично-прекрасного мистецтва, і відчувається, що нема вороття до його образів. Мистецтво судомно прагне вийти за свої рамці. Порушуються межі, що відокремлюють одне мистецтво від іншого і мистецтво загалом від того, що вже не є мистецтвом, що вище чи нижче його. Ще ніколи так гостро не стояла проблема відносин мистецтва і життя, творчости й буття, ще ніколи не було такого прагнення перейти від творчости мистецтва до творчости самого життя, нового життя. Усвідомлюється безсилля творчого акту людини, невідповідність між творчим завданням і творчим утіленням. Наш час однаково знає й небувалу творчу потугу, й небувале творче безсилля. Людина останнього творчого дня хоче створити ще ніколи не створюване і у своїй творчій несамовитості переступає всі межі і всі кордони.

Книга 24 №3 2011

КАРБ

Юрій Соловій «Про речі більші, ніж зорі», 1978
Сучасна мистецька думка звільнилася від багатьох звужуючих комплексів. Поняття ориґінальности виросло, одначе, до загрозливо здеформованого обсягу, до таких вимірів, що заглушують інші, й не завжди малозначні, вимоги. Воно в мистецтві було завжди вислідом вислову індивідуальности, своєрідної вібрації, а не проґрамою чи ідеологією. Зрештою, безперечно є твори минулих епох, що й сьогодні в стані потрясти не слабше модерних, чи пак сучасних. Це ті твори, що наставлені на максимальність, у крайніх і конечних випадках на безоглядність і безкомпромісовість у вислові ідей.

Книга 23 №2 2011

КАРБ

Мішель Уельбек, 1998
…Активне використання алюзій, глузувань, інтерпретацій, гумору дуже швидко призвело до вихолощення мистецтва й філософії, перетворивши їх в узагальнену риторику. Будь-яке мистецтво, як і наука, – це засіб спілкування людей один з одним. Очевидно, тому, що ефективність та інтенсивність спілкування знижуються і можуть зникнути зовсім, якщо виникає сумнів у правдивості сказаного, в щирості зображеного (чи можна, наприклад, уявити собі науку, засновану на особистих інтерпретаціях?) Творче зубожіння, яке доводиться констатувати в різних царинах мистецтва, – не що інше, як зворотний бік такої характерної для сучасного суспільства нездатности до бесіди. Адже сучасна бесіда ведеться так, немов безпосереднє вираження якого-небудь почуття, емоції чи думки стало неприпустиме, як щось дуже вульґарне.

Книга 26 №1 2012

КАРБ

Опанас Заливаха
…Основа справжнього мистецького твору великого лету полягає в сакральності, колись-бо так було, навіть мистець молився і постився перед початком творчого акту. Мудрець сказав одного разу: все можна взяти від чужинця, окрім віри. Віра, взята у чужинця, не спасає, а губить. Ще і в Шевченка зазначено – коли в своїй хаті своя правда, і сила, і воля. …

Алла Горська
…Історія – це не нагромадження фактів, а розвиток, поступ. Мистецтво – не нагромадження компонентів, а єдність їх у розвиткові.
Народження нової мистецької української школи – це об’єктивна істина. Кажуть, «рано про це говорити», «мені подобається, не подобається».
Мені «не подобається» мистецтво Пікассо як прояв світогляду світового міщанства.

Книга 14 №1 2009

НАСТУП МІКРОБІВ*

Євген Маланюк «Книга спостережень», 13. III. 1935
Біда не в тім, що в нашій, далекій від веселощів, дійсності існують веселі молоді й немолоді люди, що культивують у святій простоті оті анахроністичні «Парижі» (в каварні «Деляпе»), що з патосом наївно-щирого снобізму деклямують про «нове» (!) мистецтво, що з надхненням, вартим ліпшого призначення, майструють ек- зотичні монографії, що творять якийсь підозріло-безжурний світик (щось середнє між циганським табором і жидівським містечком), світик, де існує система своєрідних канонів і критеріїв та не менше своєрідна ієрархія вартостей. Біда не в тім. І не такі болячки перебула історія нашої культури. Що ж значать у порівнянні з ними ці дрібнички? А, зрештою, десь же мусять находити собі вихід продукти розкладу, неминучі в органічнім процесі життя. 

Книга 10 2007

КАРБ

Йохан Хейзінґа, 1935
Потреба, що змушує виробників в умовах конкуренції перевершити один одного у використанні технічних засобів, штовхає мистецтво на прикрі крайнощі нісенітниць, які ще з десяток років тому видавалися за вираження ідеї. «Epater le bourgeois» («епатувати буржуа»), на жаль, не залишилося веселим і бешкетним гаслом по-справжньому юної богеми, але у значенні певного мотто давно затьмарило стародавній афоризм «ars imitatur naturam» («мистецтво наслідує природу»). Мистецтво набагато сильніше, ніж наука, піддається механістичності й моді. По всьому білому світові живописці раптом стали писати свої натюрморти під кутом у 30 градусів і одягати своїх робітників, котрі в них страждають гіпертрофією кінцівок, у пічні труби замість штанів...
Навряд чи можна стверджувати, що ми йдемо правильним шляхом – аби набути етичних та метафізичних вартостей. Культура перебуває у стані ослабленого імунітету проти інфекції та інтоксикації. 

Книга 27 №2 2012

КАРБ

Раїса Лиша
Стандарт і вторинність, що запановують у самих формах існування людини цивілізації, гасять сутнісно-буттєві форми мистецтва, як і саме чуття форми. Стиль епохи демонструє непевність того, яким йому бути. Безсутнісні пошуки форми, замкнені самі на себе, втомлюються і самі швидко перекидаються на стандарт.
Метафізична ситуація нового часу (вона таки захопила вже й Україну) – це ситуація людини, відірваної від «буття» і зануреної в «суще». Хоча, за формулою Гайдеґґера, вона «стоїть на просвіті буття», і її справдешня сутність – в екзистенції. Людина страждає на «позбавленість батьківщини», тобто «близькости до буття», і поки що їй не вдалося повернутися в «екстатичне проживання поблизу буття» й тим «дати вихід власному існуванню».
Направду, навіть та «близькість до буття», що в ній ще жили наші дідусі й бабусі, сучасній безпритульній людині видасться чимось незбагненним і зайвим. 

Книга 15 №2 2009