ВІДСВІТИ АРТИ

Розмова головного редактора «Артанії» Микола Маричевського й мистецтвознавця Володимира Данилейка
Микола Маричевський:

Як на мене, нам досить вже плакатись і в когось щось прохати. Один із класиків літератури сказав: «Коли сам не візьмеш, ніхто не дасть...» То що ж маємо брати, пане Володимире? Де і у кого?.. Адже нам кажуть, що держава Україна розбудовується, і жити в ній має бути росіянину краще, ніж в Росії, єврею – краще, ніж в Ізраїлі. Мовчать лише за само- Діалоги спраглих го українця. Йому пропонується одне: відмовитися від шароварів і вишиванок (не плутаймо з шароварщиною), від княжої і докняжої доби (в якій ще країні таке є, щоб державне радіо, надаючи трибуну філософові з нарочито витвореним іміджем, цими устами неодноразово насміхалось над тим, що є, мовляв, такі кола українців, котрі розглядають період «язичництва» як свою питому історію!), зрештою, від виокремленості, самодостатності, українськості.
Тож повернемося до тих питань знову: як, що, де і у кого?

Книга 01 1995

ДО СВОЄЇ УКРАЇНИ

РОЗМОВА З ТАДЕЄМ КАРАБОВИЧЕМ
За 60 кілометрів на північний схід від Любліна, у селі Голя, що лежить на межі Холмщини й Південного Підляшшя, можна потрапити до унікального скансена, або ж музею просто неба. Унікальний він не розміром (займає всього 2 гектари) і не кількістю представлених будівельних об’єктів (млин, хата, клуня, колодязь, капличка) чи артефактів, а передовсім тим, що створений зусиллями однієї родини – Аліни й Тадея Карабовичів, котрі ось уже кільканадцять років опікуються музеєм, покликаним донести до нащадків автентичний дух земель, на яких упродовж століть жила українська говірка і панувала православна віра. Не в останню чергу саме завдяки Карабовичам Голя вже зайняла своє окреме й неповторне місце на культурній мапі Холмщини й Південного Підляшшя.

Книга 14 №1 2009

НАЦІОНАЛЬНЕ І НАДНАЦІОНАЛЬНЕ

БЕСІДА РОМАНА КОВАЛЯ З ВІДОМИМ ГРУЗИНСЬКИМ ПИСЬМЕННИКОМ, КІНОРЕЖИСЕРОМ, ДРУГОМ ЗВІАДА ГАМСАХУРДІЯ ГУРАМОМ ПЕТРІАШВІЛІ

Роман Коваль. Вчора, після перегляду художнього фільму Романа Поланскі «Гіркий місяць» ми з Вами говорили про співвідношення високої майстерності та моралі і прийшли до висновку, що висока майстерність сама по собі нічого не варта, вона навіть може завести у блуд – якщо не має за підґрунтя національні почуття, національну мораль.
Дивлячись цей фільм, я ловив себе на тому, що смакую деталі вишуканих діалогів, мистецькі кадри прекрасного оператора Тоніно Деллі Коллі. Але Ваші стримані коментарі цього фільму (хоч Ви й високо оцінили майстерність режисера Романа Поланскі) навели мене на думку, що висока майстерність Р. Поланскі та акторів Пітера Койота й Емануели Сеньє ввели нас в оману, насамперед мене – буду говорити від свого імені. Вони своєю майстерністю непомітно затягують у смакування екскрементів, дослідження їх, розбиття на фракції... Нас «мимоволі» залучили до аналізу патологічних взаємин між головними героями.

Книга 02 1996