ЗІ МНОЮ, В МОЇЙ ПАМ’ЯТІ...

ЕЗОТЕРИЗМ ТВОРЧОСТИ ОЛЕКСАНДРА ІВАХНЕНКА
Микола Стороженко, мистець
Опромінений Ген земних Благословенних Пагорбів села Манжосівка, освячений Горнім Духом Провіддя, зродив у юній душі Сашка чуття краси й природної етики до життєвого пульсу, до всіх норм і традицій родинного Домоладу, до всіх проявів розуму буття й потенціалу на творчий подвиг. Із часом Генетичні обдаровання окрилились у рідкісну цінність: у ґеній Видіння, що у світлі Великого Серця.

«ДВА САШКИ ІВАНОВИЧІ У ПОХІД ПІШЛИ...»
Олександр Мельник, мистець
На Чернігівщині під Прилуками, в селі Манжосівці, на подвір’ї вже старої хати стоїть самотньо могутній шістдесятип’ятирічний дуб. Хочеться вірити, що він ще довгі-довгі літа, а то й віки, поглядатиме з висоти свого верховіття в Манжосівку,сторожачи ту хатину, що її вже назавжди покинули господарі – Віра Миколаївна та Іван Васильович, котрий і посадив його тут 1949-го на честь народження коханого сина, єдиної дитини в родині, гордости батьків, – малого Сашка.

 

Кн. 34-35 №1-2 2014

ЗІ МНОЮ, В МОЇЙ ПАМ’ЯТІ...

НАЙЦІННІШИЙ ЗАКОН КНИГОТВОРЕННЯ
Оксана Федько, студентка НАОМА
Мій учитель і людина, на яку я завжди рівнялась. Щасливий подарунок долі – вчитися в художника, роботи котрого викликали в мене захоплення й благоговіння. А найбільше вражало, що при всьому цьому він був дуже скромним. На відкриття виставки, ще цієї зими, прийшло багато друзів і колеґ, і всі розповідали, скільки всього доброго зробив Сашко.

Тетяна Карташова, студентка НАОМА
Метро «Золоті ворота», гамір потягів підземки, суєтні люди біжать в усі кінці…
– Тетяно, добрий день! Як Ваші справи?
– Олександре Івановичу! Рік Вас не бачила!.. Ви, напевно, з пар на Володимирській?
Щира радість. Дістаю щойно роздруковані в копіцентрі нові роботи.

Кн. 34-35 №1-2 2014

НА ВІЧНІ ЛУГИ КАЛИНОВІ Й ЖИТА...

Маестро живопису – естетичного, професійного, активного. Художник, що його роботи відзначаються особливим колоритом і тонкою ліричною настроєвістю. Чудовий викладач – як фахівець-практик, так і фахівець-теоретик. Людина щирої творчої емоції, котра за своє життя зробила дуже й дуже багато...
На жаль, про все це доведеться згадувати вже в стосунку до минулочасся. У травні 2014-го Сергій Никанорович Рєпкавідійшов у засвіти, лишивши нам як пам’ять свої численні полотна, створені за понадсорокалітній шлях в образотворенні. Пленерні пейзажі,розмаїті за сюжетами й звучанням, широкі географією – від київських схилів, чарівливих і суворих просторів Криму до чайних плантацій у Китаї. Натюрморти – камерні, поетичні, вишукані. Глибоко психологічні портрети, де домінують шляхетність і піднесеність внутрішніх почуттів…

Кн. 34-35 №1-2 2014