ЧИ МОЖНА НАМАЛЮВАТИ ДУШУ?

Мистець і його джерела. Мистець і таїна душі, таїна творчості. Ці хвилюючі проблеми – тема розмови мистців Олександра Мельника і Ніни Денисової.
Олександр Мельник. Із шістдесятих років спливають почуття якоїсь тривоги радости, коли бачив у книгарні нову книгу, ілюстровану Ніною Денисовою. Брав ту книгу з очікуванням відкриття нового світу, хоч би то була й знана народна казка.
З часом мінявся стиль, зростала внутрішня енергія ілюстрацій, доки не прорвалася, не полинула осяйним промінням, що пронизало всі її книги.
Звідки те світло? З душі? Якщо з душі, то дитячої – таке чисте і щире.
Ніно, а Ваше дитинство було щасливим?
Ніна Денисова. Питаєте, чи щасливе дитинство моє? Аякже, щасливе. Тільки важко збагнути, що дитина в ту пору могла бути щасливою, бо ж народилася у війну. Чомусь малювати для мене з дитинства було найважливішим у світі. Батьки сприяли в тому, щоб я мала можливість малювати.

Книга 01 1995

ДО УКРАЇНИ ЯК ДО СКАРБУ НАЙДОРОЖЧОГО...

Марія Столяр
...Якщо Народ наш не дооцінює себе як Націю, то Творчості Першості надстраждається... Мистецтво тоді безперервно оплакує передчасну трагедію Музи Касталієвої. І губиться зранено в лабіринтах часу сучасного теперішність. Та відшукати, витягнути її з-під металобрухтів закам’яних на світ білий, забальзамувавши останніми своїми запасами болей воскресіння, зцінююче-цілісно, – найнеобхідне завдання творців. А, вирішивши його, борг перед Батьківською країною по-Материнськи набагато зменшується.
...В час, коли називають себе повсюди славними вартовими України купи скорпіонищ. Опночасно як незрадливі, геніальні, нейбеззахисніші таланти любові хуторянства, оберігаючи-примножуючи Народність Народну, соромляться попрохати про поміч принижені, одинокі в прагненні самотиннім Будити світанково до Божої Творчості село наше зацьковане. Де й досі Калинова Дівчина змушена залишатися нянькою для чужих... І не отримувати подяки Належної за опікування своє затурботливе названими батьками верху, які ведуть її невідомо куди...

Книга 02 1996

ДЕРЕВО ЖИТТЯ КЛИМА СТЕПАНОВА

Віра Савченко, кандидат філософських наук
Творчість молодого одеського скульптора Клима Степанова потверджує думку, що сучасний мистець сприймає світ природи так само анімістично, як це було притаманно міфологічній свідомості давньої людини. Мова йде про те, що справжній художник не створює метафори чи алегорії, він безпосередньо чує та бачить живу природу – таку, що говорить та відчуває.
З огляду на це, скульптура з природних матеріалів, зокрема з дерева, – найпоказовіший вид мистецтва. Унікальна специфіка дерева – структура волокон, тепло, запах – схожа до індивідуальної самобутності людської істоти. Тобто дерево задає свій власний образ, який неод- мінно повинен схопити автор. Низка творів Клима Степанова спонукає до думки, що цей художник направду вміє вловлювати «голос трави».

Книга 07 2005

НОВА УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦТВОЗНАВЧА ШКОЛА

МАНІФЕСТАЦІЯ ПРОРОДЖЕННЯ КОСМОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В УКРАЇНІ
Володимир Данилейко
I. Історія школи
1. Минуле:
а) витоки;
б) загальний процес;
в) предтечі (Ернст? Шмідт? – Ф. Камінський, В. Кричевський, Олена Пчілка, Г. Павлуцький, К.Широцький, С. Верченко, С. Колос, М. Писанко, ін.).
2. Сучасне:
а) наукові відкриття (В. Щербаківський, В. Шаян, В. Даниленко, ін);
б) становлення (60-90-ті рр. XX ст.).
3. Майбутнє:
а) носії космологічного мислення;
б) класики космомистецтва, послідовники школи;
в) вклад у світові цивілізації ХХІ-ХХVІІ ст. II. Засади (засадничі положення) 

Книга 04 1998

«СИНЯ ХВИЛЯ» СЕРГІЯ САВЧЕНКА

Микола Степанов
«Як сяє ріка! Чуйте, як п'є ніч
океанці свої у пору свайб!
Із яким хряском ламлються терези ріноваги
від струмовіння зваб»
Б. Нечерда

«Почуття – серцевина нашого буття». Не пам’ятаю, хто сказав це, але у правильності цього твердження кожного разу переконуюсь, дивлячись на картини Сергія Савченка – художника, чия виставка експонувалася у найпрестижнішому місці Одеси – у Музеї західного і східного мистецтва, потім – у не менш престижному місці міста Львова – у Палаці мистецтв і – нарешті – у Національному художньому музеї України.

Один із моїх знайомих, який недолюблює «цих козаків», сказав мені: «Серед ваших козаків найкращий – Савченко, у ньому відчувається душа».
Так, виставка подобається багатьом, і про неї хочеться говорити. Між іншим, її слід дивитися, а якщо і говорити, то тут доречно було б сказати кілька слів про мистця і його діяльність як про частину великого мистецького явища.

Книга 04 1998

«ЖЕРТОВНИК» ГАННИ–ОКСАНИ ЛИПИ

Орест Голубець 
Хвиля тотального звернення мистців до традиційних мотивів і національної тематики, яка у багатьох випадках породжувалася новою кон’юнктурою і модою, пройшла. На їі тлі виразно окреслилися творчі постаті мистців, для яких повернення до правдивих першоджерел залишається органічною внутрішньою потребою. Серед них – відома львівська керамістка Ганна Липа.

Вектор творчості Ганни Липи завжди залишається постійним, її цікавлять прадавні, оповиті таємницею дохристиянські часи, коли вірування та розуміння навколишнього світу були невідривними від явищ природи, від способу існування в ній людини. Художниця звертається до Трипільської культури, до періодів язичництва, який мав свої символи і знакову семантику, свої божества і обряди, сповнені глибокого змісту та неповторної філософії буття.
Прадавні боги промовляють до нас з композицій Ганни Липи, спонукають оглянутись на пройдений шлях, пригадати – звідкіль ми прийшли і куди прямуємо.
 

Книга 04 1998

СУВОРІ МІФИ НА СХИЛІ СТОЛІТТЯ

Юрій Вівташ
Творчість львівської мисткині Ярослави Мотики привертає увагу не лише рафінованих мистецьких критиків у краї та за кордоном, але й культурологів та широкий глядацький освічений загал, бо в нашій культурі вона – явище.
Сильна й яскрава особистість, Ярослава Мотика закінчила Львівський інститут декоративного та ужиткового мистецтва і, пройшовши складну еволюцію у шуканнях власного стилю, як мистець сьогодні досягла чимало: її роботи, зокрема, придбали приватні колекціонери США, Німеччини, Швейцарії, Японії та інших країн.
Теперішній етап творчості Ярослави з морально-ідейного погляду є напружений за рухом процес еволюції української архаїки до абстрактних і абсолютно довершених мистецьких форм світового рівня, які своєю досконалістю і “метафізичністю” виявляють вплив на авторку як дзен-буддистських медитацій, так і давнього українського, під впливом християнського ісіхазму, смиренного споглядання світу і речей.
Образи Мотики можуть видаватися з поверхневого погляду “космополітичними”. Насправді це не так.

Книга 02 1996

ПРЕЗЕНТАЦІЯ АЛЬМАНАХУ «АРТАНІЯ» В ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ

Микола Карий
Перша презентація нашого альманаху відбулась, з ініціативи мистця Миколи Мазура, у Хмельницькому. З Києва приїхали головний редактор Микола Маричевський, письменники В’ячеслав Медвідь та Володимир Цибулько, з Тернополя – мистець Дмитро Стецько та мистецтвознавець Віра Стецько. Після відкриття вернісажу “Хутір” в Музеї сучасного українського мистецтва відбулась зустріч з читачами в центральній бібліотеці міста.
Хмельницький поет Павло Гірняк наголосив, що в Україні серед великої кількості видань одиниці справді є вкраїнськими. “Артанія” не повинна займати дуалістичну позицію – “є культура України, а є українська культура. Саме українська – наше життя, її маємо утверджувати...”
Микола Мазур з турбованістю запитав: “А чи зуміємо виходити щорічно, позаяк мало хто в Україні підтримує фінансово саме вкраїнські видання. То біда, що не моємо багатих своїх підприємців, а різного роду сороси прийшли з власним завданням в Україну...”

Книга 02 1996

СПРАГА ДУШІ НАТХНЕННОЇ

Федір Озовець
«Бути виключно частиною 
Цілого, тільки в єдності. 
Це спрага душі натхненної» 
Микола Білик 

Микола Білик належить до того сучасного кола скульпторів, яке, з огляду на новітні часи, змушене було «терміново» вирішувати формально-стильові прийоми пластичного виображення. Позаяк «традиційна», розрахована на об'ємно-просторове середовище міста, скульптура нині не затребувана, і з усього видно: «проектів віку» у майбутньому не передбачається. Камерність, інтер'єрність, салонність чи офісність визначають і пластику Миколи Білика щодо її призначення. Саме у цім аспекті бачаться видозміни круглої пластики за останнє десятиліття, а тому й сприймаються з настороженістю. Річ у тім, шо, приміром, «експерименти» у малярстві вже нікого не дивують, натомість бачити, як скульптурне зображення (в розумінні «вічної» присутності) трансформується в знак, символ, алегорію, ще довго буде насторожувати обивателя.

Книга 03 1997