ВІЧНЕ БУТТЯ КРАСИ АКВАРЕЛІ ВАСИЛЯ РОМАЩЕНКА

Юлія Полтавська, мистецтвознавець
За останні десятиліття акварельний живопис у своєму традиційному вигляді майже неможливо побачити на виставках сучасного українського живопису. Ця улюблена техніка ви- датних художників ХІХ-ХХ століть, з-поміж яких Врубель, Богаєвський, Сєров, Волошин, Бенуа, Остроумова- Лебедєва, Сомов та багато інших, завдячуючи своєму незовсім певному становищу, опинилася за межами зацікавлености фахівців. На виставки живопису, де переважає олійна техніка, її, завдяки паперовій основі, часто не беруть, визначаючи як графіку. А для графіків акварель – це, безумовно, живопис. І вона знову стоїть осторонь концепції виставок, де представлені офорти, ліноґравюра, літографія, рисунок тощо.

Книга 25 №4 2011

ПАПЕРОВИТИНАННЯ ОЛЕНИ ТУРЯНСЬКОЇ: СВІТОГЛЯД КРІЗЬ ТВОРЧІСТЬ

Олена Тихонюк, кандидат мистецтвознавства
Творчість Олени Турянської – найяскравіший приклад вираження концептуальних ідей сучасного мистецтва мовою витинанки. Майстриня по-сучасному переосмислює традиційну техніку витинанки, використовує її формотворчі засоби. Свої роботи О.Турянська означує терміном «паперовитинання», до того ж не обмежуючись стилістикою чи пластикою. Її композиції демонструють максимальні можливості паперу як художнього матеріалу. Олена Турянська, професійний дизайнер інтер’єру, насамперед цікавиться взаємозв’язком твору із простором. Для цього художниця звертається до такої традиційної (але забутої нині) властивости паперових прикрас, як ажурність, прозорість. Більшість робіт майстрині не наклеєні на тло. Поза тим, середовище – тінь від об’єкту, світло, товщина зрізу паперу, відстань аркуша від стіни – складова частина твору та засіб втілення його концепції.

Книга 25 №4 2011