САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ГАЛИЧИНИ

Володимир Мельник
В Івано-Франківську відкрилася постійна експозиція нового відділу Івано-Франківського художнього музею: сакрального мистецтва Галичини ХV-ХХ ст. Розташований відділ у найдавнішій архітектурній пам’ятці міста – колегіальному костьолі Найсвятішої Діви Марії (1672-1703), спорудженому за кресленнями французького інженерафортифікатора Франсуа Корассіні у стильових формах пізнього Ренесансу. Після реставрації 1990-1993 рр. відновлено забілені на початку 1960-х років розписи художника Еразма Фабіянського (1871) та частково реконструйовано пишне декоративно-скульптурне оздоблення інтер’єру, виконане перед 1737 р. сницарською майстернею Томаса Руддера і Конрада Кутченрайтера (діяла в 1736-1737 рр. в Ярославлі, пізніше у Львові).
Як і давніше, у складному архітектурному просторі колегіати домінують твори скульптури, виконані майстрами галицької школи різьби XVIII ст. Поряд з різьбами, що вийшли з майстерні Томаса Руддера, експонуються твори його наступників: майстра Пінзеля, Матвія Полейовського, Діоніза Станетті та декількох не встановлених різьбярів.

Книга 01 1995

«УКРАЇНСЬКА СУЧАСНІСТЬ»

Андрій Ментух, мистець (Польща, м.Гданськ)
Відразу після І Установчих зборів у картинній галереї «Київ» відбувся вернісаж «Українська сучасність», на якому була представлена творчість мистців – членів НАМу.
Калейдоскоп малярських пошуків мистців, які беруть участь у вернісажі, був багатим і різнорідним. Молоде покоління, котре творить стрижень мистецтва, хоч і виховане на старій соцреалістичній базі, до своєї самобутності доходило власними дорогами. Виставка мала надзвичайну місію, бо вперше в такому масштабі і на такому високому професійному рівні репрезентувалися найновіші мистецькі пошуки в Україні.
Нарешті і для нас настав час, коли можемо окреслити і віднайти своє місце у світовій культурі і виступати як рівні серед рівних.

Книга 01 1995

ДЕНЬ ТА НІЧ, АБО ШЛЯХАМИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ

Ярина Верес
Інсталяція художника Оксани Чепелик експонувалася у Французькому культурному центрі і являла собою щось на зразок кроку назустріч двох культур. Це своєрідне вітання Франції українською культурою, не менш (а якщо бути точнішими і озирнутися на наші корені, тобто Трипільську цивілізацію), а набагато більш древньою. Але інсталяцію не можна розглядати буквально як натяк. Звичайно, це більш глибоко філософськи мистецька праця. Це суміш підкреслено різних рівнів – скульптурно-живописних, історичних, філософських.
Тут відбулося свідоме денсування історії в просторі бібліотеки, де в вишуканому за дизайном інтер’єрі ми можемо натрапити на ірреально-реальну атмосферу, як на Подолі, де нове будівництво поєднується з будинками XIX століття і з забудовою часів Київської Русі, на що вказують не лише зсунута під кутом сітка кварталів, але й археологічні роботи. Динаміка зсувів – це і репліка подільскої ситуації, і свідоцтво бурхливого розкручування колеса історії. Таким чином, інсталюючи, мистець ніби протестує проти лінійності, типовості, офіціозу приміщення, і ця схибнутість простору в творі змушує завмерти і на деякий час виключитись з монотонної буденності.

Книга 01 1995

ТВОРИ ОЛЕКСАНДРА АРХИПЕНКА У КИЄВІ

Ольга Лагутенко, кандидат мистецтвознавства
В Національному художньому музеї України за підтримки Німецького культурного центру Гете-Інституту у Києві на межі 2003-2004 року, в листопаді-січні, пройшов проект «Олександр Архипенко та його спадкоємці», який увінчав програму Року Німеччини в Україні. Ідея проекту належить послу Німеччини в Україні д-ру Дітмару Штюдеману, який запропонував музеєві «привезти вашого художника Архипенка» до України.
На виставці вперше в Україні було представлено графічні та скульптурні роботи О.Архипенка з відомої колекції Саарського музею в Саарбрюкені, котра налічує більше 100 робіт майстра. Колекцію складають переважно оригінальні скульптурні роботи майстра, створені в гіпсі.

Книга 6 2004

ПЕРЕВТІЛЕНА ГЛИНА: СВІЖИЙ ПОГЛЯД

Галина Ключко, Клавдія Микитюк, м. Торонто (Канада) 
Виставка української кераміки що відбувалась упродовж семи місяців (червень-грудень) 2003 року в Українському музеї Канади (м. Торонто) і отримала, за задумом організаторів, досить незвичну назву – «Перевтілена глина, нові сили – новий дух». Ми віддаємо належне минулому показом на виставці творів Прокопа Ситника – гончаря, який приїхав до Канади в 1899 році і оселився в Етелберті (Манітоба). Використовуючи канадську глину, він продовжив ремесло багатьох поколінь українських гончарів. Іванна Іванусів, біженець часів 2-ї Cвітової війни, почала займатися гончарством у м. Едмонтоні (Альберта) в 1970-х роках, у віці 60 років. Вироби Іванни Іванусів додають особливого колориту нашій виставці. Від майстрів цього ж покоління в експозиції представлено твори Юрія Кульчицького та Іванни Винників. 

Книга 6 2004

ВЕРНІСАЖ ЯРЕМИ КОЗАКА

Галина Костюк, м. Торонто (Канада)
Ярема Козак – син добре відомого в українському мистецтві Едварда Козака – експонував у Торонто виставку своїх творів. За життя батька він щороку виставлявся разом з ним і старшим братом Юрієм. Художник народився у Кракові 1941 року. А через вісім років родина емігрувала до Сполучених Штатів. Мистецьку освіту Ярема Козак здобув у Детройті – у Wayne State University – спочатку B.F.A. (1964), а згодом – M.FA. (1971), за фахом – рисунок і живопис. Його активна творча праця розпочалася ще під час навчання. Він брав участь у численних групових виставках, а з 1969-го почав виставлятися самостійно і робив це щотри роки аж до 1975-го. З великою перервою Ярема Козак поновив персональні виставки у 1990-му. Окрім живопису, Ярема Козак чимало уваги приділяє ілюстрації. 

Книга 6 2004

ЗІ СВІЧКОЮ В РУКАХ

Григорій Міщенко
«Шістдесятництво”... Скільки на сьогодні зламано пер, аби якось зрозуміти це явище в історії України, зокрема, в духовному спротиві тоталітарній системі! Скільки закидів у нонконформізмі цим лицарям духу, живим і тим, що вже одійшли у світ Божий. Мені, як представникові того покоління, в якійсь мірі поборнику за справедливість у поцінуванні цього явища, особливо болить, коли з відстані часу не помічають драматичних колізій, що буквально хапали за горло «шістдесятника». Адже його щоденне життя перебувало на межі буття й небуття.
...Споглядаємо невелику експозицію Веніаміна Кушніра в Державному музеї Тараса Шевченка, організовану його дружиною, для якої все, що створив мистець (це близько 500 творів: виставка – лише дещиця від усього), залишається свідченням тяжких випробувань її родини, чоловіка, українського патріота. Чомусь не виходило з голови, що ми злочинно забуваємо те, що обумовлювало стійкість характеру таких, як В. Кушнір, і, певно, найкращих синів і дочок недалекого минулого.

Книга 02 1996

ЄДНІСТЬ У РІЗНОМАНІТТІ

Роман Дмитрик, мистець
Є люди, яких найбільше цікавлять відмінності одного предмета від іншого. Але є люди, які перш за все хочуть підкреслити єдність у різноманітті. Це – дві різні життєві позиції по відношенню до навколишнього світу. Джерелом їх можуть виступати як індивідуальні особливості, так і культурні традиції. Ось про такі речі і розповідає нам спільна мистецька виставка Андрія Ментуха з Гданська та Карла Звіринського зі Львова, яка відбулася в залах Національного музею у Львові та Національного художнього музею в Києві.
Якщо основною функцією інтелекту є розпізнання відмінностей предметів, то головним завданням інтуїції є спроба пояснити, як ці предмети тримаються разом і підтримують один одного в житті. Сьогодні хочеться проаналізувати спільну виставку таких двох сильних мистецьких особистостей з позиції інтуїції. Вона – немов чарівний ключик, що відмикає нам потаємні джерела творчої наснаги цих “сивоголових мудреців від пензля”.

Книга 02 1996