ВЕЛИКОДНЯ ТУГА

Олександр Сопронюк, Асоціація українських письменників
І ноді Господь так чи так, але жартує з нами, повертаючи безпосередньо недалекі часові реалії, здійснюючи, здавалось би, неможливе.

…Осталася сама у хаті, я у самий перед вилізла на лавку і подивилас у зеркало, яка я на вроду: чи гарна, чи погана? Я довго на себе роздивлялас: я побачила у зеркалі гарненку дівчину, коси чорни, брови чорни, очі темно-зелени блискучі із чорними скалочками і чорними обводками, вія чорни та довгі, смуглява, щоки червони, як крашанки. Я дуже була доволна: я побачила, що я була краща за всіх дівчат, з якими я гуляла. Це мене наче підштовхнуло, я така була цему рада, що я із лавки уже не злазила, а скочила на землю…

– Слава Богу, слава Богу, що ми після довгой[і] розлуки зустрілис у добрім здоров[’] й[і] у сво[йі]й рідні[й] хаті!

 

Книга 24 №3 2011

НА КАНАЛІ, В ТІНІ СОБОРІВ:

ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ І ТАМТЕШНЯ УКРАЇНСЬКА СВОЄРІДНІСТЬ
Олег Сидор-Гібелинда, мистецтвознавець
У цьому місті сучасному мистецтву, здавалося б, має бути зовсім сутужно. Всесвітня художня виставка, яка відбувається тут щодва роки, неминуче відчуває на собі конкуренцію мистецтва класичного, старовинного – випробуваного віками і просто чле-но-роз-діль-но-го (у сенсі – приступного звичайному розумінню). На практиці ж художники просто беруть на себе тягар відповідальности… і нерідко витримують його.
До того ж, 53-я Бієнале, що з примхи куратора обрала собі двозначне гасло «ILLUMInations », задекларувала рівняння на Тинторетто, три картини якого – «Творіння тварин», «Тайна вечеря», «Викрадення тіла святого Марка» – взято з музейних та церковних залів до Італійського павільйону.

Книга 24 №3 2011