ХЛІБ

Виліз на ряску. (Народна мудрість)
— Якого тобі, дитя, дати хліба?
— «Насущного»...
(З життя)

Микола Малишко, мистець
У минулому, щоб стати мистцем і назавжди ввійти в історію мистецтва, досить було змалювати короля чи якогось вельможу, пише Юрій Соловій, а нині мистець – означає цілком інше. У підручнику «Малярство» Ляма визначається, що функцією малярства є популяризація найголовніших, найактуальніших прогресивних ідей епохи, а найвища задача – відкривча. Для мистецьких функцій потрібен великий колектив щодня діючих мистців з потужним світом знань. Виникає потреба в озброєнні образотворчою мовою, її треба мати. Вона є. Навіть поодинокі факти багато про що говорять, наприклад, натяки на відмінність форми думання (див. статтю Д. Степовика), про внутрішній рисунок, що ближчий українським мистцям, та зовнішній рисунок – західним; бачення світу через людину, її постать, пропорції, пантеон богів – у Давній Греції, на відміну від України, – через стихії природи, Коляду, Стрибога, Даждьбога і тому подібне (див. у В. Данилейка). 

Книга 01 1995

МИСТЕЦТВО ЯК ЕТНОКУЛЬТУРНЕМИ ЯВИЩЕ

Остап Ханко
Нині на наших очах употужнюється невідворотній рух до пракоренів своїх етнокультур – глибинний рушій реформаційних змін XXI століття. І сьогодні для людини мислячої вже очевидним стає факт остаточного краху так званої «загальнолюдської» доктрини. Бо ж існування якоїсь «общєчєловєчєской» культури, мистецтва, творчості неможливе так само, як й існування однакової ментальності, а значить, і способу мислення та уяви, приміром, у шведів і китайців. Відо-мо-бо, що не збігається світобачення, наприклад, в ісландців і киргизів, відмінні світоглядні основи в полінезійців та мордвинів. Різні витоки, різна географія, різні способи життя в народів світу. А відтак, різняться і підвалини культур.
Саме тому такої глобальної ваги для з’ясування проблеми мистецькості набуває питання національного. 
У зв’язку із сьогоднішнім засиллям інтернаціоналістських, космополітичних, денаціоналізуючих ідеологій варто спробувати дещо окреслити нав’язувані цими ідеологіями псевдотворчі явища.

Книга 04 1998

ДУМКИ

Володимир Данилейко
Авеста – Перша Вість, Євангеліє – Блага Вість; з новим часом з'являтимуться Нові Вісті.
Без міфів немає України.
Боян – анахреонт української літературної традиції.
Вишгород, Вишнопіль – ймовірно, колишні столиці Даньої України.
Відходьте від катівні – концлагєрізма мислення.
В Ісуса Христа був спосіб мислення хліборобської культури.
В Україні є українці і гості.
Восьмираменна колядницька Зоря: 2-раменна у чоловіка; 4 чоловіки – 8 рамен – Хрест-Зоря, 4-стороння вежа, Світовид і т.д.
Галя із пісні «Їхали хозари із Дону додому» (перекручено на «їхали козаки із Дону додому") – образ Слобідської України.
Грецька культура однобоко зациклена на людині і в чомусь протисвітня.

Книга 03 1997

З КРИТИКОЮ ВЛАСНОГО «Я»

Григорій Міщенко
Назвавши так статтю, замислююсь над тим, що можу повідати про себе як мистця, а не критика. Хіба що виправдати відступність від творчості, якою займався майже 30 років? А втім, мені не випадає чогось іншого, як розпочати розмову про моє покоління. Відстань від часу, коли воно було молодим, дозволяє бачити й власне «я» з усіма його здобутками, втратами, певним підсумком.
Чомусь і досі шістдесятництво ми бачимо лише через призму конформізму, забуваючи, що воно мало ніби дві іпостасі. Перша виглядає нині як «доба стилізації» (ідеологічної альтернативи їй не було). Друга – це андеграунд. Різновиди його досить промовисто виглядають – від стійкого творчого до богемно-епатованого андеграунду. Об'єднувало перших і других хіба що «національне підґрунтя» та українська мова, вживання якої вважалося «бендерівщиною». Мені, як і багатьом, після закінчення Харківського художнього інституту (1968 рік) випадало лише одне – самоізолюватися. А як тепер бачиться – приречувати себе до самознищення.

Книга 03 1997