СЕРЦЕМ ВІДДАНИЙ КНИЗІ

Юлія Полтавська, мистецтвознавець
На прохання розповісти про своє життя і творчість Василь Чебаник, ледь посміхнувшись, відповів: «Спочатку було Слово…» І, як не дивно, ці слова з Євангелії від Іоана не здалися сухою цитатою, а прозвучали надзвичайно природно. Адже Слово, Літера, Книга визначили долю мистця, а все, що відбувалося в його житті, – зустрічі, події – сталися не без Божого втручання.
Село Клішківці Чернівецької области, де народився 1933 року майбутній художник, тоді входило до складу Румунії. Саме до румунської початкової школи три роки ходив маленький Василь і там уперше вчився виводити латинські літери. Як це в нього виходило, Василь Чебаник вже й сам не пам’ятає, але згадує, що заняття подобалося.

Книга 22 №1 2011

ВІН ПРАГНУВ ПІЗНАТИ…

Іван Дзюба, академік НАН України
Ім’я Анатолія Фуженка стало відоме в мистецьких колах України з 1964 року, коли в Москві відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку. Авторами його, разом із А.Фуженком, були також його друзі, скульптори М.Грицюк та Ю.Синкевич. Троє молодих художників знайшли нешаблонне образотворче вирішення, й їхні імена асоціювалися з новою хвилею в українському мистецтві. Далі вони пішли різними шляхами, але кожен мав свої творчі здобутки.
На мій погляд, талант Анатолія Фуженка найповніше розкрився у двох напрямках. По-перше, він автор пам’ятників і станкових скульптур (пам’ятник О.Довженкові в Сосниці, Нестор-літописець у Києві, пам’ятник Іванові Миколайчуку та інші), в яких знайдено «інтимне», без патетики, вираження історичної сутности, символічного значення особистости.

Книга 22 №1 2011

І В БРОНЗІ, І В КАМЕНІ

Леонід Горлач, письменник
Анатолій Фуженко народився на тих теренах благословенної Черкащини, де з масного чорнозему могутньо постають під саме небо тінисті ліси. Його батько, Семен Сергійович, лісникував, отож із ранніх літ малий хлопчик мав розкіш насолоджуватися чарами рідної природи. Мабуть, саме тому в пам'яті мистця й відбилися назавжди два образи: батько й ліс. Не знати вже, що більше впливало на його вразливу натуру, але, без сумніву, саме вони сформували любов до прекрасного.

Книга 22 №1 2011

МАЕСТРО СВІТЛА

Василь Ковальчук, мистець
Мало, ой як мало у нас мистців зберегли віру у свої ідеали, сповідуючи головні завдання мистецтва: єдність, гармонію людини й космосу, оптимізм, силу духу, поетичність. До плеяди таких належить Валентин Алтанець – один із найсамобутніших українських мистців кінця XX століття.
Важкі дитячі роки довелося пережити Валентину разом зі своїми близькими: війна, голод, деспотизм сталінської епохи. А мама всіляко підтримувала його прагнення до малювання. «Я жив із дідусем та бабусею в селі, – згадує Валентин. – Мама – зовсім молода, але вже посивіла – працювала в місті. Одного разу, коли мене поранило вибухом снаряда, прибігла за тридцять кілометрів у село – і одразу ж змушена була повернутися, щоб не запізнитися на завод і не потрапити в тюрму...»

Книга 17 №4 2009

СКУЛЬПТУРНИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ ГРИГОРІЯ КРУКА

Христина Береговська, мистецтвознавець
У калейдоскопі мистецтвознавчих досліджень з’являється чимало імен, явищ і творів світового рівня, ще не так давно «закритих » для культурно-мистецьких, навчальних і музейних закладів. Своєї черги дочекався і скульптор Григорій Крук, що йому 30 жовтня 2011 року виповнилося 100 років від дня на родження.
Григорій Крук – український мистець світового рівня, людина прориву з однієї культурної системи (української соціалістичної) в іншу (европейську). Майстер, який балансував на межі неможливого, втілюючи у творах етнічну сутність свого, тоді поневоленого, народу.
Коріння славетного скульптора бере початок у Станіславі, що на Галичині (тепер Івано- Франківськ). Непрості колізії його біографії гідні подиву. Після закінчення станіславсь кої школи (1931) він вступив до Львівського коледжу декоративного мистецтва на від діл скульптури до професорів Яна Нальборчика та Юзефа Стажинського. Тут Григорій познайомився із С.Литвиненком, котрий привіз із Парижа новітні західно европейські тенденції, втіливши їх у пам’ятнику Іванові Франку на Личаківському цви н тарі, до роботи над яким долучився і Григорій Крук.

Книга 27 №2 2012

СИМВОЛИ ДУХОВНОЇ ЧИСТОТИ

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Сьогодення дає нам два діаметрально протилежні тлумачення кераміки. З одного боку – традиційне її розуміння, у сенсі творення вжиткових посудиновидних форм, де основна увага зосереджується на природній красі поверхні черепка, а декор здебільшого відіграє допоміжну роль. Інше – сучасне трактування, пов’язане з виконанням художниками унікальних авторських композицій, мистецьких об’єктів, у яких цілком орґанічно поєднуються різноманітні виражальні засоби: скульптурні, живописні, графічні, колажно-інсталяційні… У повсякденних творчих пошуках Галина Ошуркевич схиляється до неповторного індивідуального мистецького виразу. Вона належить до покоління видатних майстрів професійної художньої кераміки, що працювали на Львівській експериментальній кераміко- скульптурній фабриці.

Кн. 28-29 №3-4 2012

ПОДИХ ПРАВДИ РЕАЛЬНИХ ВРАЖЕНЬ

ЗІ СПОГАДІВ ПРО ГАЛИНУ ОШУРКЕВИЧ
Любов Волошин, мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України
Із непересічною особистістю Галини Ошуркевич я вперше особисто познайомилася десь серединою 1980-х. Тоді я, зачарована харизматичним талантом Марії Савки-Качмар, любила приїжджати до неї у творчі майстерні Львівської кераміко-скульптурної фабрики.
Фабрика розташовувалася на узгір’ях Чернечої гори під самим Кайзервальдом. Я, зазвичай, залишала свій автомобіль біля фабричної огорожі й піднімалася східцями на всіяну буйними травами гору – там і були керамічні майстерні. Згори моїм очам відкривався вид на місто та широкі простори неба, а внизу на схилах пагорба вітер хвилював зелені трави. Залите сонцем, це розлоге місце наповнювало серце почуттям якоїсь особливої свободи (котрої так бракувало мені в партикулярних умовах тодішнього музейного життя) та передчуттям ширяння вільного творчого Духа, що чекало мене тут у товаристві мистців.

Кн. 28-29 №3-4 2012