ПОСТІЙНА НЕПОСТІЙНІСТЬ

ТРАДИЦІЯ – ПЕРЕДІСТОРІЯ ВИДИМОГО
Ігор Бондар-Терещенко
Трагедія українського мистецтва полягає зовсім не в тому, що всі його злети кожного разу нагло обривалися офіціозом. Той самий авангард, виозначивши колосальну чорну діру в цілісності індивідуума дев'ятнадцятого століття, парадоксальним робом розчинився в «мелкобуржуазной» стихії – правдивому підґрунті комуністичного режиму. Так само для радикального революційного авангарду величезним розчаруванням став той момент, коли з'ясувалось, що нова влада, на яку він покладався, сама по собі схильна до звичайнісінького середньобуржуазного смаку. Окрім міфічного випадку з наданням Леніним назви цілому авангардистському напряму (мовляв, якийсь «рускій» – спогадували метри дадаїзму – сидячи поруч з нами в каварні, притакуючи собі: «да-да», отож і запозичили), невхильний марксівець і революціонер також закидав одному дадаїстові в Цюріху, що «людина повинна намагатися стати такою ж радикальною, як і сама дійсність».
 

Книга 03 1997