ЗНАЧИТИ

Олександр Фисун, мистець
Уперше про Анатолія Лупиноса я почув по радіо «Свобода». Мовилося, що він, один із політв’язнів, підняв і очолив повстання «зеків» проти сваволі сатанинської машини – системи концтаборів в СССР. Нечуване зухвальство: мураха сміливо кинулася на двобій із бульдозером! Ось так в алегоричній формі виглядав його чин.
Згодом, 1981 року, про бунтаря, як про людину мужню, самовіддану, войовничої вдачі, з особливим пієтетом згадував талановитий тенор-артист із театру Київської опери Іван Савич Чуйко, який від кінця 60-х і до 1972 р. керував Київським міським музичним товариством, у ті роки в нього працював перед другим ув’язненням Анатолій Лупиніс. І уявився він мені незборимої сили козаком колись вільних наших степів. Захотілося образ героя відтворити мовою екслібриса. Ще зі студентської лави художнього інституту в Києві, коли 1965 року були заарештовані перші дисиденти, запало в душу бажання в екслібрисі (ця графіка малих форм ставала на ті роки популярна серед мистців Балтії, Кавказу, а найбільше – в Україні) ощадною мовою ліній розказати якнайбільше про них.

Книга 8 2007

ЕКСЛІБРИСИ АНАТОЛІЯ ЛУПИНОСА

Павло СКОЧОК
Найдавніший із відомих нам Лупиносових книжкових знаків, що його вирізав напровесні 1971 року київський художник Микола Черниш, і досі, певно, припадає пилом у каральних архівах чи й знищений котримсь із українських страхопудів після повторного арешту всесвітньо відомого політв’язня 28 травня того ж року, за тиждень після протестаційного виклику Системі біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Шансів, що в паперах художника – копія чи варіант того блискучого екслібриса,– геть обмаль, бо об тій порі Божий хист Чернишів був у повному розквіті, і Майстрові, завжди бездоганно вигострені, різаки віртуозно чаклували над дерев’яною заготовкою чи на лінолеумі без варіантів, з ходу, як-то кажуть вояки…
Нікому зі смертних не дано зазирнути до внутрішніх нуртів мистця в передмить творення, і зовсім не дивним буде, що я, добрих три чи чотири роки по відлученню від журналістики, регулярно якось там трохи відігріваючи вже приморожену Системою свою публіцистичну душу в аурі відомої всьому фрондному Києву майстерні, міг нічого й не знати про попередні, домашні Майстрові ескізи-заготовки.

Книга 8 2007

БИТИМ ШЛЯХОМ ДО ХУТОРА МИКОЛИ МАРИЧЕВСЬКОГО

Анатолій Шевчук, історик мистецтва, фундатор Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирщини
Виставка відомих художників станкового живопису, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та художників-початківців Поліського краю, що її зорганізував Незалежний центр мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирщини, присвячена пам’яті одного з найпотужніших проводирів-теоретиків українського образотворчого мистецтва на перехресті тисячоліть, головного редактора журналу «Образотворче мистецтво» Національної спілки художників України, котрий через невиліковну хворобу покинув земне життя в розквіті творчих сил та пошуків. За освітою Микола Маричевський – журналіст, а за покликанням – будівничий праведної України, що був блискучим мистецтвознавцем, істориком українського образотворчого мистецтва.
 

Книга 8 2007