ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ТИБЕРІЯ ЙОРДАНА

Тетяна Іванчо, аспірантка Львівської національної академії мистецтв

Тиберій Матвійович Йордан (29.09.1922 – 2.12.1992) народився в с. Давидково на Закарпатті, в багатодітній сім’ї словацького робітника. До 15 років він навчався в Ужгородській гімназії, брав уроки малювання в Й.Бокшая. Із 1977 року навчався в учительській семінарії, де його вчителем був Ерделі. Саме він побачив у наполегливому студентові талант і пробудив у ньому жагу до мистецтва. Ерделі наповнював свої уроки духом штивної високої вимогливости, запалював у своїх слухачів вогник творчого неспокою, прагнення новітнього в мистецтві. Це від нього чули провінційні хлопці розповіді про «мистецьку мекку», Париж, про виставки, салони, богему. Після лекцій Адальберта Ерделі у молодого Йордана зродилася мрія – подорожувати Європою, побачити світ, вдихнути шедеври Парижа. Тоді мрії видавалися цілком реальні. 

Книга 11 2008

ЦАРИНИ ДУХОВНОСТИ

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Феномен професійного декоративно- вжиткового мистецтва, насамперед, художньої кераміки, у творчому середовищі України 1960-1980-х рр. загальновідомий. Доробок мистців- керамістів, презентований на визначних всесвітніх форумах, засвідчив певну співрозмірність їхніх творчих пошуків з актуальнимина Заході мистецькими явищами. Українська професійна кераміка успішно інтеґрувала виражальні засоби станковізму і зуміла значною мірою заповнити творчий вакуум радянського мистецтва. В умовах активного освоєння нових творчих просторів у художній кераміці сформувалася окрема сфера творення станкових композицій, які, по суті, вже не були керамікою у традиційному її розумінні. Чимало мистців успішно вирішували в керамічних матеріалах проблеми скульптури, живопису чи графіки.

Книга 26 №1 2012

«СКУЛЬПТУРО - КЕРАМІКА »: ПРОСТІР ТВОРЧОЇ ІНСПІРАЦІЇ

Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Реалістичне мистецтво ХІХ ст., замішане на крайньому раціоналізмові, а згодом базований на його дивній суміші з «новітніми» ідеологічними пріоритетами соцреалізм остаточно утвердили поняття монохромної скульптурної пластики. До того ж, маємо визнати, що практично вся історія мистецтва свідчить про зворотне – перевагу кольоропластики. Не вдаючись у деталі, доречно згадати нещодавню виставку в Атенах античної скульптури, відтвореної в автентичному поліхромному вигляді, яка набула скандального, шокуючого розголосу і значною мірою порушила усталені досі стереотипи.
Зважаймо також, що мистецтво, хоч би в яких обставинах воно перебувало, може дивним чином демонструвати принцип збереження творчої енерґії.

Книга 10 2007

КОМУ ПОТРІБНА СОЦІАЛЬНА ТЕМАТИКА?

Григорій Міщенко, художник, мистецтвознавець
Звертання в образотворчості до соціальної тематики в наш час можна вважати знаковим. Надто показово це тоді, коли художник переймається найубогішими людьми, «безхатченками», котрих нині можна бачити чи не повсюдно.
Сергій Глущук, ужгородський мистець, звернувся до соціальної тематики, створивши образ упослідженої людини з доволі несподіваного кута зору – без отого дражливого, «неприємного» враження, що маємо при зустрічі з нею й якого намагаємось уникати. Він свідомо акцентував на людському, людяному, нагадуючи глядачеві про тих, для кого власне збагачення стало над усе. В образах бомжів відтворено представників певного соціуму – від «Волоцюги» до «Ужгородського скрипаля». Тих, що опинилися на самому дні і змушені стверджувати свій соціальний статус з усіма його «принадами» для найнижчих прошарків суспільства.

Кн. 28-29 №3-4 2012

МАЙСТЕР ОРИҐІНАЛЬНОГО ЖАНРУ

Петро Нестеренко, кандидат мистецтвознавства
У краю замків і фортець, у древньому Тернополі, що постав як форпост оборони від татарських набігів, живе художник, про якого знають у багатьох куточках світу. За плечима Миколи Дмітруха – великий досвід, відшліфований наполегливою працею талант. Мистець працює в галузі станкового живопису, графіки (книжкова ілюстрація, плакат, рисунок, екслібрис). А яка проходить у Портуґалії.
Головна тематика його творчости – образ людини. Тому не дивно, що збірник шаржів, виданий у Тернополі 2008 року, де за допомогою пера, фломастера, а то й пластиліну, створено майже сотню образів сучасників – земляків Миколи Дмітруха, отримав назву «Обличчя Тернополя». У вступному слові до вишуканого видання Петро Со- рока – один із портретованих – зазначив: «Помітити в людині комічне, виділити його, гіперболізувати, довести до ґротеску й попри це не принизити саму людину, а змусити її разом з іншими усміхнутися – це надзавдання для мистця й вимагає справжнього таланту».

Кн. 30-31 №1-2 2013