ДНІ І ЧИСЛА

Алла Маричевська, головний редактор
15 років тому, 1995-го,
(а ті 90-ті од цинічно-іронійного безвідповідального часу теперішнього видаються такі романтично-піднесені) вийшло перше число альманаху «Артанія». Багато це чи мало для культурологічного часопису «на нашій – не своїй» «обітованій землі проклять»? Якби відлік життя-буття людського й не-людського йшов від дня смерти, то відповідь була б. А так для «Артанії» – це досвід, традиція, чітка концепція, визначені принципи, що їх часопис утверджує у культурологічно-мистецькому просторі. Часопис ніколи не мав редакторської колонки, аби виправдовувати чи пояснювати зміст, суть числа. У традиційному «совєтському» стилі її не буде й зараз. Родзинкові матеріали, зібрані з попередніх чисел і структуровані в цьому, вісімнадцятому, з акцентом на статті про діаспору та націологію в мистецтві, розкажуть про історію журналу, засвідчать сучасну позицію редакційної спільноти. ґратулюю. 

Книга 18 №1 2010

НЕЩОДЕННІ РОЗМИСЛИ

Ігор Панейко, мистець
Як не дивно, за п’ятдесят із гаком років (Боже, невже!) дати, числа ті ж самі, що й на початку Великої Дороги під назвою Життя.
Але час має одну суттєву властивість: щось призабути, інше героїзувати. Одним словом, за бажання картинка може вийти зовсім навіть і непогана.
Отже: мій когут прокукурікав 57-ого року аж минулого тисячоліття, на другий день березня. Сталося це в Стрию, що на Львівщині. Так і записано в церковній книзі... Ех, що то була за весна...
Як і вся дітвора нашої вулиці з романтичною назвою Набережна, перші нехитрі ази пізнання планети Земля я отримував на будовах, воюючи «в наших і ненаших», на лузі, величезному, як мапа світу, і славній річці Стрий.
І школу закінчив із радістю і сумом. Радість переповнювала, бо попереду світилася таємницею Велика Мрія. А сум огортав юну душу, бо компанія друзяк розпадалася – роз’їжджалася різними житейськими дорогами.
 

Книга 12 №3 2008

ОСТРІВ ІГОРЯ ПАНЕЙКА

Михайло Сирохман, мистецтвознавець
В Ужгороді – травень і виставка Панейка. Вони поріднені Ігоревим весняним Днем народження і схожі духом і настроями. Бурхливий і ніжний, наповнений дощами й сонцем, шаленим цвітінням і раптовими зблисками холоду животворний гоноровий травень. І незалежний мистець – послідовно й органічно незалежний. Незалежний у думках і судженнях, в симпатіях-антипатіях, із пензлем у руці і в незалежній позиції на вулицях міста, де в будь-якому гурті він завжди центр композиції. Він сам собі творець, він сам себе створив і справдив свою казкову чи королівську мрію – став володарем своєї країни і назвав її Островом.
Самостійний острів – Ігор Панейко – неповторно розташованний на меридіанах мистецького світу, привабливий кліматом свободи, розмахом творчих амбіцій, рельєфом колористичних втілень і фактурних утворень, плодами знахідок і своєю насиченою дивовижними подіями історією.

Книга 12 №3 2008

ЗАКАРПАТСЬКА ШКОЛА: ЛІНІЯ НАСТУПНОСТИ

Володимир Кудлач, мистецтвознавець
В Україні історично сформувалося близько п’яти художніх шкіл. Яскраво вираженим національним характером вирізняється закарпатська школа живопису. Її значення виходить далеко за реґіональні межі.
Цьогоріч двом уславлениммайстрам, яскравим сучасним представників її другої хвилі – Юрієві Герцу і Володимирові Микиті – виповнилося вісімдесят. Вони мають високе державне визнання народного художника України, є лауреатами Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Ю.Герца і В.Микиту ставить поряд не лише час і географія, але й яскраво виражений індивідуальний талант, вірність заповітам своїх наставників: обоє навчалися у фундаторів закарпатської школи Й.Бокшая, А.Ерделі, А.Коцки, Е.Контратовича, Ф.Манайла.

Книга 24 №3 2011

ГЛИБОКО БАЧИТЬ – ТОНКО ВІДЧУВАЄ…

МИКОЛІ КУМАНОВСЬКОМУ - 60
Зоя Навроцька, мистецтвознавець

Творчий доробок Миколи Кумановського неосяжний та різноманітний. Це великі серії станкового малярства, графіка, творискульптури, інсталяції, колажі. Одначе все, що створив мистець, об’єднує виразно індивідуальна стилістика, щоодразу виокремлює його твори з-поміж строкатої української художньої культури. Миколі Кумановському не дорікнеш безпроблемністю. У творчості він не оминає гострих кутів сучасности, ба більше – намагається осмислити свою добу, долю свого народу, почасти лишаючи осторонь особистісне, індивідуальне. Кожна робота маестро – чи то графічний аркуш, або ж сюжетне полотно – спонукає глядача думати і співпереживати, шукати відповіді на питання, що їх ставить автор.

Книга 24 №3 2011