«ЗНАКИ» НА ШЛЯХУ ПІЗНАННЯ…

Оксана Омельчук, мистецтвознавець
Чого чекає сучасний глядач від художника? Мабуть, побачити в його картинах те, що ми невідворотно втрачаємо в безконечній гонитві за примарами невпинної цивілізації. Втрачаємо беззастережно й назавжди, але підсвідомо прагнемо повернути. І коли, попри брак часу, випадково чи свідомо опинившись в оточенні творів мистецтва, робимо над собою зусилля й зупиняємось, то починаємо дивитись і бачити. Тоді відбувається диво: нас зачаровує краса, гармонія, рівновага.
Саме таке враження виникає у відвідувачів численних виставок молодої київської художниці Олександри Гордієць, людини щирої й відвертої, небайдужої й залюбленої в життя. Саме тому, пропускаючи крізь призму своєї уяви світ, Олексанра творить його у своїх мистецьких роботах досконалішим, ціліснішим, насиченим любов’ю.

Книга 17 №4 2009

ПРО НАЙГОЛОВНІШЕ

Оксана Маричевська, мистецтвознавець
У творах художниці Ольги Кравченко чуємо звук тертя антагонічних елементів, що об’єднуються. Це тертя – текст, завдяки якому прочитується її творчість. З одного боку, мисткиня звертається до цілого пласту українського мистецтва – бойчукізму, до іконопису, з другого – до популярної культури. Бойчукова концепція монументального стилю, в якому орґанічно поєднувались засади візантійського фрескового живопису, народного іконопису та української народної картини, мисткиня втілює в камерних роботах. Ольга – надзвичайно послідовна художниця. Все в її творчості не випадкове. Засади бойчукістів – цене лише пошук одного із базових елементів творчости, а й ототожнення себе з творчістю свого дідуся Охріма Кравченка, який належав до бойчукістів.

Книга 16 №3 2009

НЕЗБИРАНІ ГРУШІ

Ольга Федорович
***
Впала грушка жовта перестигла.
Нишком в землю просочився сік.
Бідкалася осінь – та й затихла,
Хто молився втечі – той утік.
Впало біле пір’ячко на плечі –
Десь поблизу ангел роси пив.
Розчахнулись вирії лелечі,
Хто моливсь любові – полюбив.
Випав бублик – у кишеньці дірка.
Зночі вітер перший сніг одпер.
Заясніла і погасла зірка,
Хто молився смерті – той помер.

Книга 14 №1 2009

ПРОСТІ РЕЧІ НАПОВНЕНІ ЗМІСТОМ

Олена Даць, мисткиня-модельєр
Коли живеш у шаленому ритмі сучасного світу, найбільшою, найціннішою валютою стає час. Коли нічого не встигаєш і постійно стресовий, проте маєш на гадці єдине: можеш – і то напевне – втратити велике, глобальне, фундаментальне. Ти судомно прагнеш виповнити своє життя. Ти щаслива людина, ти задоволено ідеш на працю, задоволено повертаєш додому, в кохану родину. Але рідко стає часу на книжку про далекі країни і бодай спробувати розгадати таємниці давніх цивілізацій, на подорож, відвідати виставки – і ще багато речей, які міг дозволити собі дитиною, коли час ішов, а нині він – летить. Створюючи одяг, намагаюся дарувати цю подорож ТОБІ. Розширити-розчахнути межі твоєї хвилини. Наповнити ТОБОЮ цю мить. Можливо, на підсвідомому рівні – і саме того менту, коли тобі буде зоряно, ти відчуєш вітер, мліючи-здобуваючись катером – синім і тільки своїм морем. Ти відчуєш НЕБО: ти українка, несподівано наповнивши свій день чимось конкретним, високоінтелектуальним, зовсім не напружуючись.

Книга 11 2008

НОВАТОРСТВО ГРАФІКИ ВІТАЛІЯ ПРАВДИЦЬКОГО

Анатолій Шевчук, історик мистецтва
Віталій Правдицький (народився 10 вересня 1987 року) вже на другому курсі навчання в Житомирському училищі культури і мистецтв виявив бажання шукати свою нішу в українському мистецтві, не піддаючись російським впливам та кічевому мисленню в декоративно-ужитковій творчости. Ба більше: на четвертому курсі, аби принципово самореалізувати творче «я», самотужки осягав надто призабуту кодово-знакову спадщину народного декоративного мистецтва Центрального Полісся, що прописалося в дереворізьбленні Михайла Соломченка та платковізмі розписів Олексія Макаренка і в порцеляновій пластиці Валентини Трегубової, як у композиціях «наївної картинки», так і у витинанках Сергія Танадайчука...
 

Книга 9 2007

ПОСТАВА

Володимир Онищенко, мистець
Оксана Малишко народилася в козацькім краю у сім’ї мистців. Росла серед фарб, пензлів та олівців. З дитинства опановувала різноманітні мистецькі стилі. Малою, звичайно, наслідувала своїх батьків, нині визначних мистців України. Згодом, коли серйозно стала навчатись академічному мистецтву, пішла своїм шляхом. В мистецтві це головне – йти своєю дорогою, тією вузенькою стежкою, рідною, українською. Років із дванадцять Оксана працює на ниві графіки і, зокрема, книжкового знаку. Початкові творчі роботи були несміливі, але добре скомпоновані і грамотні в малюнку. З часом її твори стали врівень із доробком відомих мистців цього жанру, такими як Василь Перевальський, Микола та Петро Малишки, Ніна Денисова, Грицько Корінь, Іван Остафійчук, Богдан Сорока… До речі, В.Перевальський – її вчитель. Серед них Оксана починає творити.

Книга 8 2007

ХИМЕРНІ ЗВІРІ Й ЗОЛОТІ КРИЛА ОЛЕСІ ТЕЛІЖЕНКО

Валентина Клименко
Українська мода драматично розминулася з вітчизняним мистецтвознавством. В історії українського одягу ХХ століття є, мабуть, тільки одне ім’я – Людмила Семикіна. Мода навіть не пасербиця, а невидимка, яку високочолі знавці мистецтва вдають, що не бачать. Все ясно: ґлянець, дружини олігархів, тусовка, копії західних кутюр’є… Утім, сьогодні українська мода – або, як її називають сучасні модельєри, фешн-бізнес – в мистецькому плані доволі цікава і творча. Можливо, саме тому, що жоден дизайнер одягу не зміг створити свою індустрію, бізнес, кожна колекція твориться на спонсорські кошти і за кількістю втіленої фантазії, вкладеної творчої праці мислиться і переживається «як остання». 
Одяг віддавна використовувався як ознака влади, соціального статусу чи роду занять.

Книга 10 2007

«ПОКРОВА» В ПАРИЖІ

Лідія Гурська
Пані Катерина творить своєрідний, променистий, багатобарвний живопис. Витончені, дзвінкі колористичні сполучення барв у художниці наслідують барвистість і ніжну поетику українського народного мистецтва, сюжетні лінії збагачені етнографічними темами та мотивами. Тонкий ліризм, багатозначність персоніфікованих, доброзичливих образів, наративність і споглядання присутні в її картинах. Лагідні жінки в червоно-багряних запасках живуть в цих картинах, сповнених веселим гомоном буття і світлим прозорим смутком... Шляхетність, світлоносність живопису... Суголосні, співучі золотаво-багряні, ясно-червоні кольори осені розфарбували більшість полотен художниці.
«Тіні забутих предків» і «Святвечір» стали першими творами малярки, в яких проявилися риси виразності і творчої самобутності.

Книга 6 2004

СВІТ КРАСИ ЮРІЯ ЗОРКА

У сучасному переплетінні шкіл мальовничої України донецькому мистцю Юрію Зорку щастить зберігати неповторне обличчя, манеру, відстоювати власний світогляд. Він зорює пласти своїх задумів, має несамовиту працездатність, фанатичну жагу до малювання

Книга 6 2004

ШУКАТИ, ЗНАЙТИ… і НЕ ЗАГУБИТИ

Ігор Панейко, мистець
Колочава – Ужгород – Київ.
Такі різні, такі далекі й такі близькі.
Колочава – мальовниче село, що причаїлося високо в горах, аж під самим небом, аби ближче до Творця. Одної гожої днини трембіти рознесли вершинами-долами вість, що там на світ Божий народився леґінь.
І нарекли його Олесем.
Може, в честь поета… А може, й опришка.
Ось там, посеред красот неймовірних і життя нелегкого, подеколи й суворого, і затрепетала юна душа.
Захотілося полетіти аж до хмар і малювати, малювати оте багатобарвне диво плям, ліній, фактур… …
І дорога покликала.
 

Книга 15 №2 2009