МИСТЕЦТВО, МИСТЕЦЬ І МИСТЕЦЬКИЙ ТВІР*

Олена Ґердан

РОЗДІЛ І
Мистецтво – це ідеал. Це мрія серця й потреба душі. Це прояви духа і змагання його вийти з «океану повсякденности ».
Мистецтво – голос серця. Воно шукає правди. Дає зовнішню і внутрішню красу, дає радість. Воно – особливість, і дуже помиляються ті, що звуть мистецтво чудацтвом. Особливість значить уже багато. Вона дає обдарованій людині можливість і протекцію для шуканняі творення, для праці в ділянці, яку не може опанувати будь-хто.
Архипенко каже: «Моя творчість не натуралістична. Мої твори – це символи, вони – релятивність. У згоді з законами природи я йду за імпульсом творчости і вічно нового способу творчого мислення. Це таке ж старе, як і сам людський розум ».

Кн. 32-33 №3-4 2013

СВІТОВІ МИСТЕЦЬКІ ВЕРШИНИ ОЛЕНКИ ҐЕРДАН-ЗАКЛИНСЬКОЇ

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
Милозвучним і семантично багатим було вже саме її сценічне ім’я – Оленка Ґердан-Заклинська. Перша частина, котру інколи вживала осібно як авторське творче псевдо, – асоціативний етнокультурний ідентифікатор, друга походила від прізвища батька, знаного й шанованого в Галичині вчителя Богдана Заклинського. Народилася 14 квітня 1916 року в присілку Ільці гуцульського містечка Жаб’є (тепер – Верховина). Батькова професія зумовила часті переїзди сім’ї по довколишніх селах та Закарпаттю (Порошків, Великий Бичків, Ясіня), що сприяло збагаченню емоційних враженьОленки, її сестри Орисі та брата Святослава. «Я вже дитиною почала танцювати, – згадувала згодом. – Мене невимовно притягали всякі прояви руху» [1]. Гуцульщина пробудила в дівчинки яскраві синестезійні реакції, зокрема проявлені і в слові.

Кн. 32-33 №3-4 2013

ХРИСТИЯНСЬКА СИМВОЛІКА У ТВОРЧОСТІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

ПОГЛЯД ІЗ ХОРВАТІЇ*

Джуро Відмарович, професор, письменник (Хорватія)
*Закінчення. Початок у № 1-2, 2013 

РОЗДІЛ ІІ
Живопис Катерини Білокур слід розглядати в контексті часу та місця, в яких вона жила. Стосовно її картин можна натрапити на різноманітні означення «народно-ужиткового мистецтва», «народної художниці», «наївного художника»... Ці фрази, до речі, в Хорватії й Україні мають різний сенс. Катерина Білокур не була декоратор і дизайнер, не була замовний художник, хоча й виконувала роботи в театральній сценографії. Вона жодним чином формально не вчилася мистецтву, хоча й намагалася виховати себе до такої міри, до якої могла (за даних умов життя), приймаючи уроки тих, котрі вміли вчити. 

Кн. 32-33 №3-4 2013