АB FONTIBUS AD FONTES*

*ВІД ДЖЕРЕЛ ДО ДЖЕРЕЛ
Орест Голубець, доктор мистецтвознавства

Творчість Вітторіо Джакомі, презентована в Музеї сучасного українського образотворчого мистецтва, зацікавила, насамперед, заглибленням в одне з провідних явищ, що значною мірою визначило специфіку постмодерністичного світогляду другої половини ХХ ст. Ідеї та формотворчі принципи мистецтва поп-арту довгий час були недоступні нашому мистецькому середовищу. Вони вважалися типовою ознакою «остаточного» занепаду мистецтва в ідеологічно ворожому для нас західному суспільстві.

Книга 21 №4 2010

«МУЗЕЙ – ІМЕННИК, ФЕСТИВАЛЬ – ДІЄСЛОВО»

Ігор Пошивайло,
фулбрайтівський стипендіат, Смітсонівський інститут (Вашинґтон, США)

«Одна з найголовніших туристичних і культурних подій США» – так лаконічно, але переконливо означено пресою знаменитий Смітсонівський фольклорний фестиваль (Smithsonian Folklife Festival). Започаткований 1967 року на хвилі могутнього руху етнічних досліджень, він щороку проходить у місті Вашинґтон на Національному Молі (величезній алеї-заповіднику) між Капітолієм і Вашинґтонським меморіалом в оточенні комплексу національних музеїв Смітсонівського інституту. В столиці Америки важко знайти краще місце для події світового масштабу, зокрема – для кількох сотень тисяч щоденних відвідувачів.
Фестиваль, проваджуваний Смітсонівським центром фольклору і культурної спадщини, триває десять днів і досягає свого апогею 4 липня відзначенням Дня Незалежности США.

Книга 20 №3 2010

«НЕ МАЄМО ІНШОГО ДОМУ…»

Ігор Пошивайло, кандидат історичних наук, фулбрайтівський стипендіат, Смітсонівський інститут (Вашинґтон, США)
Цьогорічним травнем до традиційного мусульманського свята Хидирлез і Дня вшанування жертв тотальної депортації-геноциду кримських татар Український музей у Нью-Йорку відкрив на п’ять місяців виставку «Не маємо іншого дому: кримськотатарські репатріанти».
Автори проєкту – Марія Соневицька (ідея, тексти, аудіо- матеріали) та Елісон Картрайт (світлини). Марія, небога визначного композитора Ігоря Соневицького, відома не лише як етномузикознавець і викладач престижного Колумбійського університету, а й як солістка популярного нью-йоркського гурту «The Debutant Hour». Нещодавно вона дебютувала і на театральній сцені Нью-Йорка у виставі «Скіфське каміння» експериментального театру «Ля Мама» за участю Ніни і Тоні Матвієнко.

Книга 19 №2 2010

УКРАЇНСЬКЕ ТРИПІЛЛЯ, КИТАЙСЬКЕ ЯНШАО І СУЧАСНЕ ПОДІЛЛЯ

Юрій Лащук, доктор мистецтвознавства
Відомо, що після приручення коня, яке вперше в світі було здійснено на просторах Причорномор'я бл. 4350 р. до н.е. енеолітичною людністю – «оріями» або «трипільцями», їм стали доступними відстані: як Кавказ, Близький Схід чи Індія, так і береги Атлантики, навіть Тихого океану. Тут і долина ріки Хуанхе, що в Манчжурії (Китай), де хвиля трипільських поселенців не тільки насадила орне землеробство й стійлове тваринництво, а й пересадила культуру мальованої кераміки, яку названо «яншао». Вона розвивалася на китайській землі протягом 3000- 2000 років до н.е.

Книга 18 №1 2010

У КОЛЬОРОВІМ ІМПУЛЬСІ ШТРИХА

ГРАФІКА ГРАЖИНА МІХАЛЯК-БАЗИЛЕВИЧ І ЗДІСЛАВА БАЗИЛЕВИЧА
Оксана Ременяка, кандидат мистецтвознавства
Кордон – дивна й почасти містична річ: він покликаний ставити межі- обмеження, розділяти, ускладнювати, стримувати, він сповнений умовностей і пересторог, його ненавидить волелюбне людське єство, що прагне мандрів та нових вражень. І воно ж, єство, творить завади, обороняючивласну самість, ставлячи перепони, що, в силу обставин, набувають різноманітних модифікацій. Найпростіша з них, а тому найжорсткіша, – кордон державний. Скільки доль він зруйнував, скільки починань знищив…
Мій останній перетин рубежу з Польщею був пожвавлений діалогом з українською прикордонницею, котра, почувши про мету поїздки – «культурний обмін», спитала, чи не везу я творів мистецтва та антикваріату, на що отримала відповідь, що найбільша цінність і антикваріат у цьому купе – це, власне, я.

Книга 26 №1 2012

НА МЕЖІ БУТТЯ: ПЕРЕХІД ПО- КОРЕЙСЬКИ

Ігор Пошивайло, етнолог, кандидат історичних наук
Восени 2007 року в Сеулі, столиці Південної Кореї, відбувся перший Міжнародний фестиваль традиційного мистецтва – участь у ньому взяли мистці із близько 30 країн. Україну представила талановита майстриня з Решетилівки Надія Вакуленко.
Розмаїття культурних традицій різних континентів – однародного мистецтва до танців і співу – створило феєричний калейдоскоп. У ньому прагнулося віднайти стрижневі первні етнічної самобутности, відчути дух народу, зайти за лаштунки ярмаркових сцен і павільйонів, угледіти поза карнавальними масками швидкоплинного життя духовні орієнтири і світобачення.  Своєрідна візитівка й мірило «глибини» будь-якої спільноти –то уявлення-знання про три важливі етапи буття – прихід у «цей» світ, перехід на «той» світ і приєднання до пантеону пращурів. 

Книга 14 №1 2009

ПРИЧАСТЯ СВЯЩЕННИМ СПАДКОМ

Ігор Пошивайло, етнолог, кандидат історичних наук
У січні–квітні 2008 року в Україні перебігає непересічна подія – в Києві, Львові та Дніпропетровську за підтримки посольства США експонується унікальна фотовиставка «Священна спадщина», створена спеціально для Державного департаменту Сполучених Штатів. 60 мистецьких експонатів із найбільшої у світі приватної колекції Крістофера Кардозо, відтворених надзвичайно рідкісними технологіями, до цього об’їхали Латинську Америку і зараз подорожують Європою, аби вшанувати корінні американські народи, а також літописця їхньої історії та культури – Едварда Куртіса. Едвард Шеріф Куртіс (1868–1952) – уславлений американський фотограф і етнолог, котрий здійснив проект, що його газета «Нью-Йорк Геральд» 1911 року назвала найграндіознішим з часів публікації Біблії короля Джеймса. 

Книга 10 2007

EXODUS ТА ПОВЕРНЕННЯ

Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства
«Інтернаціональною є лише техніка, культура, творчість – національні» Д.Донцов Непросто зрозуміти, що привело вихідця з єврейських містечок у майстерню професора М.Бойчука, проголошеного «українським буржуазним на ціоналістом», – писав у статті, присвяченій творчості Мануїла Шехтмана, доктор мистецтвознавства Григорій Островський. – Що притягнуло «погромленого» до бойчукістів, заворожених ідеєю відродження національного мистецтва на основі народної творчости й українського іконопису з опорою на традиції Візантії й примітиви епохи Джотто? Тільки лише притаманна школі М.Бойчука висока, на европейському рівні, професійна культура, що протистояла замшілому академізму й плоскій життєподобі? Можливо, в цьому тяжінні приховане устремління молодого художника, відміченого незнищенною пе чаттю єврейства, до ідеї національного, але вже не українського, а єврейського мистецтва, до боротьби за нього, прикладом чого могли слугувати Бойчук і бойчукісти» (переклад із російської. – Я.К.).

Книга 27 №2 2012

ХРИСТИЯНСЬКА СИМВОЛІКА У ТВОРЧОСТІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

ПОГЛЯД ІЗ ХОРВАТІЇ
Джуро Відмарович, професор, письменник (Хорватія)
Текст, пропонований читачам журналу «Артанія», представляє фраґменти майбутньої книги відомого хорватського літературознавця, професора Джура Відмаровича «Християнська символіка у творчості Катерини Білокур». Автор намагається розібратися в переплетіннях долі видатної української художниці, простежити, яким чином час та історичні події впливали на її розвій, віднайти коріння мистецьких мотивацій картин, сповнених, як зазначає дослідник, «чудодійного ефекту трансцендентности Божої іскри».
Д.Відмарович пропонує особливий християнський погляд на життя і творчість унікальної української художниці. Розгляд її мистецьких творів у такому, можливо, незвичному ракурсі має логічний сенс. І спеціалісти, й люди, котрі знали Катерину Білокур, близько співпереживали їй, та й сама художниця залишила чимало листів-свідчень, які, без перебільшення, можна вважати шедеврами українського епістолярного жанру.

Кн. 30-31 №1-2 2013

МИСТЕЦТВО, МИСТЕЦЬ І МИСТЕЦЬКИЙ ТВІР*

Олена Ґердан

РОЗДІЛ І
Мистецтво – це ідеал. Це мрія серця й потреба душі. Це прояви духа і змагання його вийти з «океану повсякденности ».
Мистецтво – голос серця. Воно шукає правди. Дає зовнішню і внутрішню красу, дає радість. Воно – особливість, і дуже помиляються ті, що звуть мистецтво чудацтвом. Особливість значить уже багато. Вона дає обдарованій людині можливість і протекцію для шуканняі творення, для праці в ділянці, яку не може опанувати будь-хто.
Архипенко каже: «Моя творчість не натуралістична. Мої твори – це символи, вони – релятивність. У згоді з законами природи я йду за імпульсом творчости і вічно нового способу творчого мислення. Це таке ж старе, як і сам людський розум ».

Кн. 32-33 №3-4 2013