СВІТОВІ МИСТЕЦЬКІ ВЕРШИНИ ОЛЕНКИ ҐЕРДАН-ЗАКЛИНСЬКОЇ

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
Милозвучним і семантично багатим було вже саме її сценічне ім’я – Оленка Ґердан-Заклинська. Перша частина, котру інколи вживала осібно як авторське творче псевдо, – асоціативний етнокультурний ідентифікатор, друга походила від прізвища батька, знаного й шанованого в Галичині вчителя Богдана Заклинського. Народилася 14 квітня 1916 року в присілку Ільці гуцульського містечка Жаб’є (тепер – Верховина). Батькова професія зумовила часті переїзди сім’ї по довколишніх селах та Закарпаттю (Порошків, Великий Бичків, Ясіня), що сприяло збагаченню емоційних враженьОленки, її сестри Орисі та брата Святослава. «Я вже дитиною почала танцювати, – згадувала згодом. – Мене невимовно притягали всякі прояви руху» [1]. Гуцульщина пробудила в дівчинки яскраві синестезійні реакції, зокрема проявлені і в слові.

Кн. 32-33 №3-4 2013

ХРИСТИЯНСЬКА СИМВОЛІКА У ТВОРЧОСТІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

ПОГЛЯД ІЗ ХОРВАТІЇ*

Джуро Відмарович, професор, письменник (Хорватія)
*Закінчення. Початок у № 1-2, 2013 

РОЗДІЛ ІІ
Живопис Катерини Білокур слід розглядати в контексті часу та місця, в яких вона жила. Стосовно її картин можна натрапити на різноманітні означення «народно-ужиткового мистецтва», «народної художниці», «наївного художника»... Ці фрази, до речі, в Хорватії й Україні мають різний сенс. Катерина Білокур не була декоратор і дизайнер, не була замовний художник, хоча й виконувала роботи в театральній сценографії. Вона жодним чином формально не вчилася мистецтву, хоча й намагалася виховати себе до такої міри, до якої могла (за даних умов життя), приймаючи уроки тих, котрі вміли вчити. 

Кн. 32-33 №3-4 2013

СВІТОВІ МИСТЕЦЬКІ ВЕРШИНИ ОЛЕНКИ ҐЕРДАН-ЗАКЛИНСЬКОЇ

*Закінчення. Початок у №3-4, 2013

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
1956-го, після майже трьохрічного проживання в Торонто, де професор Олена Ґердан-Заклинська мала свій клас ритміки й танку в Музичномуінституті ім.Лисенка при церкві св.Отця Миколая [1], вона переїздить до Нью-Йорка, прийнявши запрошеннявести свій клас у недавно створеному Українському музичному інституті. Активізує співпрацю з газетою «Свобода», співпрацює з жіночим журналом «Наше життя». Її публікації присвячені окремим персоналіям національного музичного й театрального життя поза Батьківщиною (Олені Голинській, Валентині Переяславець, Вадимові Сулимі, Галині Минаїв-Андреадіс), а також актуальним, проблемним питанням української культури. У Нью-Йорку Оленка Ґердан записується на малярські студії до знаного художника Любомира-Романа Кузьми, беручи активну участь у мистецьких виставках.

Кн. 34-35 №1-2 2014