«КОЛИ У СІНО ОСІНЬ УПАДЕ…»

Оксана Гаврош, мистецтвознавець
У колі ужгородських художників творчість Олени Кондратюк вирізняється бурхливим темпераментом, не характерним для місцевих миcтців. Можливо, джерело її енерґії – поєднання поліського коріння з гарячим сонцем українського півдня, доповнене колоритом львівської живописної традиції. Проте з-поміж інших закарпатських художників ця діяльна пані виділяється неформалізованим підходом до всього, за що береться: від творчих проєктів до кураторства різноманітних виставок чи орґанізації пленерів. Та первинною для неї все ж залишається творчість – незмінна й незрадлива територіявтілення власних думок, ідей, спостережень та переживань.
У житті Олени Кондратюк уже склалася добра традиція: кожні п’ять років представляти на розсуд глядача новий проєкт. 

Кн. 32-33 №3-4 2013

«...У ЗАВЕРШЕНІСТЬ ФОРМИ НЕ ВТІЛЕНА ТУГА»

НАДІЇ ПОНОМАРЕНКО – 60

Михайло Сирохман, викладач Закарпатського художнього інституту
Надія Пономаренко мешкає в Ужгороді на старовинній вулиці Августина Волошина. Вікна її кімнат, на взірець рам, окреслюють сюжети старого міста – втомлені фасади з фронтонами й ліпниною, добротні етернітові й бляшані дахи, занедбані брами з накладним різьбленням. У спеку спокій застигає в густих тінях кленів і лип, у дощ бруківка темніє, виблискує свинцевою поливою. Літнього надвечір’я теплі плями сонця забарвлюють стіни відчуттям тремтливої ностальґії. Випадкова ваза на підвіконні несподівано об’єднує внутрішній і зовнішній простір, перетворюється на ознаку часоплину, що, обволікаючи все тимчасове, надає уявної незмінности мінливому.
До оповитого виноградною лозою дворика зазирають із синього неба над Замковою горою вежі греко-католицького собору.

Кн. 32-33 №3-4 2013