ХУДОЖНИК І ПЕДАГОГ – ГАРМОНІЯ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Тетяна Басанець, мистецтвознавець
Останнім часом усе частіше й частіше в колах, причетних до художнього виховання дітей, точаться розмови про те, чи потрібні в кадрах викладачів художніх шкіл люди, обізнані не лише з педагогічно-професійними знаннями, а й власною творчою практикою. Переймаючись цим питанням, я, звісно, не маю намірів вирішити його на шпальтах журналу, а лише намагаюся залучити до проблеми свої спостереження щодо одеситки Тетяни Миколаївни Іщенко. Член НСХУ, своє життя вона присвятила власній творчості й педагогічній діяльності – речам, тісно взаємопов’язаним. Сталося так, що про Тетяну я дізналася наприкінці 1970-х із виставок, де експонувалися її живописні й графічні твори. Пізніше здивувало, що вона також викладає в художній школі – майже святому місці Одеси, звідки вийшло багато нині знаних одеських мистців. Про школу (зараз вона носить і’мя К.Костанді) з її глибоким історичним корінням – окрема мова.

Кн. 28-29 №3-4 2012