НАШ ЧАС – НАШ ПРОСТІР

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
Чому саме «Наш час – наш простір»? Дехто з мистців у листах акцентує: час то – наш, а де ви бачите «наш про- стір»? А простір таки мусить бути нашим. І Україна має бути українська. І мистецтво, як би нам не просторікували заанґажовані «-ізмами» «критики», є і буде українським, національним.
Це і було метою започаткованої серії – об’єднати навколо неї тих 25 (а то й більше) художників з усіх реґіонів України, творчість яких є знаковою в нашому просторі, несе дух свого народу, нації.
Час, у якому ми тепер живемо, – наш час. Іншого не буде. Маємо наповнити його високоетичною духовністю і, продовжуючи потисячолітні традиції, явити своє лице – лице України ХХІ століття.
Чи є це «відвойовування» свого простору? Скоріш – утвердження свого на своїй землі. Треба стояти. Діяти. Поступально, впевнено.

Книга 13 №4 2008

КЕРАМІКА ПЕТРА ПЕЧОРНОГО

Володимир Підгора, заслужений діяч мистецтв України
Петро Печорний підняв увесь, здається, огром образности українського народного мистецтва і так оновив його і розвинув, що творчість майстра стала переконливим доказом безмежних можливостей поступу традиції. Цим він спростував нібито авторитетні заяви певного кола горе-дослідників, які пророкували і пророкують народному мистецтву загибель, власне – загибель душі народу.
Черпаючи з давнини, Петро Печорний не втомлюється по- вторювати: «Традиція для мене – як дух, а форми я шукаю у природі». Із глибинних же зразків він конструктивно запозичує простоту і значимість художности, монументальність як особливу репрезентативність і наповненість змістом. Українське фольклористичне необароко Петра Печорного з узагальненням, спрощенням і монументалізацією форми часто наближається до чистоти класичного стилю в новітньому його виявленні. 

Книга 13 №4 2008

СВІТ ВОЛОДИМИРА ПАТИКА

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
Володимир Патик упродовж 50 років був і залишається візитною карткою галицької школи малярства: саме того далекого 1954 року він вперше виставив свої картини у столиці Галичини.
Чому твори цього знакового мистця так ревно западають у душу, хвилюють національну уяву – вчать любови до рідного? Звернення Патика до глибин народного мистецтва – це не просто якесь романтичне зацікавлення, захоплення традиціями. Це його – громадянина, художника, патріота – переконання: жити в народі. І як особистість, і як творець він вийшов із гущі народу, зумів, зрештою, піднести свою творчість до глибини народного світосприйняття. Тож і відчуваєш, оглядаючи його картини, відгомони-ремінісценції народних українських розписів, сув’язі вишивок та ткання, з їхньою знаковістю та символікою. Свої знання автентики мистець переносить і в пейзажі, і в натюрморти, і в інші художні візії.
 

Книга 13 №4 2008

ЗЕМЛЯ І НЕБО МИКОЛИ МАЗУРА

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
І з усього огрому явищ і з’явиськ Сього Світу непересічний український сучасний мистець із Поділля Микола Мазур вибирає, виокремлює такі своєрідні акценти-образи, таке художньо вразливе письмо, яке робить його як творця художнім прямо-таки мислителем ХХІ століття, деміурґом національної арти, котрий щодоби в русі, у творенні вартостей власної душі, яка є частиною великої душі нашого народу.
Миколі Мазуру наразі близьке все, що пов’язане з долею, культурою, традицією, історією його українського народу. Якраз через це він пізнає себе, формує і творить свої образи, свій мистецький світ. Через це завжди перебуває в пошуках художньо нового. Як і народ наш – завше в пошуці, він, як жива ріка, – в русі, в оновленні; він не закам’янів, не став якоюсь мумією, він у русі, як свята вода живого 

Книга 13 №4 2008

ПРИ СВІТЛІ УКРАЇНСЬКОЇ СВІЧІ

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
Нам є чим виявити себе. Не лишень у рідному етнопросторі, а й у світових. Зокрема, в малярстві. Від особистости – до цілих шкіл. Феномен української народної картини. Аліпій Печерський і школа Аліпія. Козацьке бароко і його численні виразники. Шевченкова «Живописна Україна». Бойчук і школа бойчукістів. Нарбут. Кричевський. Новаківський. Задорожній. Манайло (і закарпатська школа)… Не порожній планктон. Десятиліттями, століттями затверджувався наш український мистецький світ і стиль. Вистояв і заяскравів – від Трипілля… до Антонюка.
Ант. Корінь роду. Антонюк і з’явився нам, аби посадити розкішне Древо Антонівки у Мистецькому Саду Краю.

Книга 13 №4 2008

СВІТОСЛАВНІСТЬ

Володимир Підгора, заслужений діяч мистецтв України
За силою і значенням мистецтво Миколи Максименка рівнозначне мистецтву Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Тетяни Яблонської. За витонченістю та ніжністю письма, за поетичністю його живопис стоїть в одному ряду з малярством Федора Коновалюка, Євгена Волобуєва, Олександра Минки. За колористичною дзвінкістю – споріднений із творами кримчан Петра Столяренка та Федора Захарова. А за світлосяйною силою та символічністю кращих творів Максименка і порівняти ні з ким…
Натюрморти Миколи Максименка – це нове слово в українському мистецтві. Ніхто з наших мистців не включав свій натюрморт у світлоповітряне середовище. Ніхто так не монументалізував його, як Максименко, ставлячи на передній план і вивищуючи над простором, що розташовується на дальніх планах картини. Ніхто не поєднував натюрморт, як частку природи, з усім її огромом, із краєвидом, який розгортається за натюрмортом. 

Книга 13 №4 2008

МИСТЕЦЬКА ШКОЛА РОМАНА СЕЛЬСЬКОГО

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
Малярство Романа Сельського увібрало роки мистецьких шкіл Европи (Париж, Краків), досвід українського мистецтва та безпосередні враження в робітнях К.Сіхульського, О.Новаківського, Ф.Лєже, Ю.Пан кевича, Ю.Мегоффера, Ф.Коварського. Зустрічі з представниками французької живописної еліти та проґресивними українськими мистцями – П.Ковжуном, М.Бойчуком, О.Кульчицькою, Я.Музикою, Л.Левицьким – допомогли йому сформувати, розвинути і зберегти свій індивідуальний стиль у творчості й педагогічній діяльності.
Роман Сельський розширив «Школу українського колоризму», здатну гідно представляти Націю в площині світової культури. Живописні схеми, які він створив у поєднанні з пієтизмом до українського іконопису та народного мистецтва, вплинули (і впливають) на творчість кількох поколінь українських мистців. 

Книга 13 №4 2008

БЕНТЕЖНА ЛІНІЯ МИХАЙЛА ДЕМЦЮ

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
Михайло Демцю – це вже ціла сторінка в сучасному українському образотворчому мис- ленні. Він виявився гідним продовжувачем львівської малярської школи традиційного національного світобачення. Шатківський, Довбошинський, Федюк, Патик… А надто ж Олекса Новаківський, Михайло Мороз: крізь малярські візії мовби проступають вони у творіннях нашого Михайла. Це вони і гуцульське народне мистецтво дали художнику відштовх напрямку: в якому стилі писати свої образні, бентежні картини, як працювати так, щоб творчість твоя мала українську суть.
А ще – сама природа Прикарпатського Краю з її усталеною аурою, історією, гуцульською автохтонною психоетнічністю! І Демцю як мистець відбувається…
Сьогодні деякі мистці у гонитві за чужинецькими імпресіями, славою й заробітками здатні змінювати по декілька стилів на рік: глянеш – свого не впізнаєш…

Книга 13 №4 2008

З УЯВИ І ПОЗА НЕЮ…

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» та альманаху «Артанія»
У ньому завжди жила любов до свободи: не дати себе поневолити, не схилити голови тоді, коли душа того не хоче, вести власне життя так, як його розумієш, іти шляхом, який собі визначив, не дозволяючи нізащо збити себе з нього.
Позиція і переконання приходять не одразу. І коли тебе називають «впертою людиною», то за цим – десятки літ пошуків свого шляху, свого світогляду, ліплення самого себе – без будь-якого підштовхування кимось збоку. «Жити, – як накреслював Василь Стус, – то не долання меж, а – навикання, і, само собою, – наповнення».
…Володимир Ємець – мистець тепер добре знаний в Україні, його мистецтво стає візитною карткою для старосвітського Чернігова… Про свою творчість говорить небагато: «Ото, що бачите на полотні, і є мій світ…»
 

Книга 13 №4 2008

АНТРОПОЛОГІЯ МАЛЯРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства
Щоб барва була у стані поглинати візуальну інформацію, відсвічуючи її поетико- філо софським змістом, Борисові Буряку знадобилося уже не одне десятиліття професійного аскетизму, виняткової чуттєвої сконцентрованости та динаміки інтелектуальних процесів «у собі». Внутрішній фактор допоміг найкраще розпорядитися медитативною висхідною малярства, що, як наслідок, вберегло мистця від випадкових тематичних розгалужень та невиправданого «розкидування» енерґії поза межі власної творчої стратеґії. Такої концептуальної цілісности Б.Буряк досягнув усім складом мистецьких завдань. Тактика демонтажу первинних (оціночних) навантажень кольору, тону, фактури склалася відповідно до мети творення самодостатніх емоційно-смислових середовищ, квартирантами яких ставали екзистенційно намічені метафори.
 

Книга 13 №4 2008