ЧАС УТВЕРДЖЕННЯ АРТАНІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ

Микола Маричевський, головний редактор
Десять літ тому в нашому культурологічному небі з’явилася ще одна ластівка – всеукраїнський альманах «Артанія». Ми спорядили її в дорогу з надією відвойовувати свій потисячолітній етнопростір, свої мистецькі обрії.

Чи справлялася «Артанія» з цією високою місією? Скажемо сьогодні – і так, і ще не зовсім. Довшим було «розкачування». Бракувало зосереджуваності й дружньої підтримки потрібної автури – тих культуровідчих та знаючих мистецтво вчених, котрі могли б сміливо (й фахово!) оглянути величезний пласт культури минулої й сьогоднішньої, вдумливо формувати нашу націологію.

 

Книга 6 2004

ЗУПИНІТЬ ЗЕМЛЮ, Я ВИЙДУ!

АБО БЛЕФ І «НІЩОТА» УКРАЇНСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ
Ігор Бондар-Терещенко, кандидат філологічних наук
Є знамените фото, на якому зафіксовано невимушену розмову стовпів постмодерної французької філософії у перерві на черговому симпозіумі. Уявіть собі: літо, приморський комфорт, 1972 рік надворі, а «зліва-направо» стоять усміхнені Жіль Дельоз, Жан-Франсуа Ліотар, П’єр Клосовскі та Жак Дерріда. І всі поголовно у модних натоді брюках-кльош, бітлівських водолазках; іще стильно патлаті, а не голомозі, і взагалі – ніби компанія рок-музикантів на товариському барбекю, а не на семінарі про Ніцше. Здуріти можна. І ось вам фото молодих українських інтелектуалів із «Малої української енциклопедії актуальної літератури », зроблене якимось десятком років пізніше, але в часі ж, певно, тодішньої моди: Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Іван Малкович, Ігор Римарук, Оксана Забужко, Василь Герасим’юк, Аттила Могильний...

Книга 9 2007