МОТИВИ АРХІТЕКТУРНОГО РІЗЬБЛЕННЯ

Сергій Черняков
Наше архітектурне різьблення ще й донині залишається малодослідженим, хоч витоки його простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів і птахів мали культовий характер.
Дерев’яне різьблення не лише надає оселям привабливого вигляду, а й виконує певні інформативні та магічні функції. В далекі часи люди знали, що усілякі напасті – це наслідки впливів злих “демонічних” сил. Вважали, що саме вони надсилають різні хвороби, бурі, повені тощо, і намагалися якось їм протистояти. Застосовували найрізноманітніші способи; зокрема, вирізьблені з дерева птахи, звірі, божества, небесні світила тощо розміщували на архітектурних елементах будинків та господарських приміщеннях. Вони мали виконувати охоронні функції.
Колекція архітектурного дерев’яного різьблення Чернігівщини – одна з небагатьох в Україні. Вона нараховує понад 260 одиниць збереження і датується XIX – поч. XX ст. Започаткована великим шанувальником старовини архітектором Андрієм Антоновичем Карнабєдом.

Книга 5 1999

ВІДГОМОНИ АРХАЇКИ

Галина Івашків
Вивчення давніх символів за пам’ятками, що збереглися до нашого часу, допомагає розкриттю історії минулих епох. Окремі символи не втратили свого значення навіть за культово-ідеологічних змін.
До символів образів належать також світознавчі, релігійні, філософські та, безперечно, символи мистецтва, які в процесі історичного розвитку постійно взаємодіють між собою, більшість яких своїм корінням сягають часів верхнього палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту.
Багатим знаково-смисловим репертуаром відзначаються керамічні вироби гончарів Гуцульщини і Покуття. Це пов’язано передусім із тим, що тут довший час існує язичницька символіка, а також “певну роль відігравали /.../ світоглядний консерватизм і міцна пов’язаність буденної свідомості з художньою сферою життя”. Саме на Гуцульщині та Покутті фольклористи записали чимало колоритних народнопоетичних текстів (оповідань, легенд, переказів тощо), які зберегли релікти прадавніх космогонічних уявлень, співвідносних із міфологією і символікою. 

Книга 5 1999

ДЕЩО ПРО СИМВОЛІКУ БОНДАРНИХ ВИРОБІВ

Стефанія Гвоздевич
Важливим компонентом жертвоприношень наших предків богам та навколишній природі, зокрема сонцю, були хліб, зерно, каша. Часто певними магічними властивостями наділяли і предмети, які дотикалися чи сприяли обробці тих продуктів, що були компонентами ритуалів (діжа, горщик тощо). У народних піснях та загадках пікна діжа часто символізує сонце. В українців дуже широко використовують діжу у весільній обрядовості. “Навколо діжі обводять молодих, танцюють коровайниці, ворожать на діжі, причому діжа символізує заміжжя”. Коровай місять (бгають) дружно, закладаючи щастя й долю, чотири коровайниці.
Щоб коровай вдався гарний, високий, коровайниці виконували магічний ритуал, підіймаючи діжу тричі вгору, коли саджали його у піч.
Тут простежується бажання через магічну дію підіймання діжі висловити надію, що коровай виросте високий і пишний, оскільки витримано цілий комплекс: ритуальні дії та символіка чисел чотири і три.

Книга 5 1999

АМУЛЕТИЗМ ДУКАЧІВ В УКРАЇНІ

Валерій Фісун
Носіння дукача як композиційного центру в комплексі нагрудних прикрас XVI – початку XX століть простежуємо в Україні за багато віків до виникнення власне такого звичаю. За археологічними даними, у пращурів були найбільш поширеними астральні підвіски у формі круга, півмісяця і хреста. Зв’язок круглих підвісок із Сонцем очевидний і підкреслений наявністю промінців, кількість яких у більшості випадків дорівнює 12 (що дає повне право пов’язувати їх з 12 місяцями календарного року (2, 62) та хреста, що в середині кола означає проникність усюди сонячного світла (8, 550). Підвіски у формі перевернутого рогами донизу півмісяця символізували Місяць і були суто жіночими прикрасами. Оскільки у світосприйнятті пращурів Місяць був чоловічим началом, то композиція з півмісяця і хреста на жіночому тілі повинна була позначати єдність чоловічого і жіночого начал (2, 61). Форма хреста розкриває перед нами розуміння сутності простору; в центрі світу перебуває людина, що дивиться на всі чотири сторони – вперед, назад, ліворуч і праворуч (8, 551).

Книга 5 1999